Про це пишуть Версії з посиланням на Корупція.
Нам вдалося поспілкуватися і з військовослужбовцями, і з жінками, які надають сексуальні послуги. І виявилося, що зона військових дій – по обидві сторони лінії розмежування – це просто Клондайк для зайнятих в секс-індустрії. Сюди ніхто нікого не жене – жінки з окупованих територій самі рвуться в зону АТО. Тому що попит великий на їхні послуги, і заробітки хороші.
Війна і бідність створюють благодатні умови для проституції. Молоді дівчата з сільських районів і з окупованих територій, де немає ніякої роботи, вимушено звертаються до торгівлі власним тілом. Професії немає, а виживати якось треба. Жінки починають займатися проституцією заради того, щоб прогодувати себе і свою сім’ю, а військові і з одного, і з іншого боку для них – основне джерело доходу. Правда, українських військових люблять все-таки більше. «Вони добрішими, і грошей у них зараз більше», – кажуть ті, хто відправився в зону АТО торгувати собою.
На прифронтовій території навколо цього виду заробітку виникла ціла інфраструктура – публічні будинки, замасковані під сауни і масажні кабінети.
Наш співрозмовник – Михайло, сержант Національної гвардії. Його підрозділ розташований недалеко від Маріуполя. Михайло стверджує, що таксисти, що працюють в прифронтовій зоні, можуть «дістати що завгодно». Для місцевих жителів війна стала і бідою, і … джерелом доходів.
«Я багато разів чув від місцевих, що якби не військові, вони б померли з голоду, – каже Михайло. – Спиртне, продукти, товари першої необхідності, сигарети – все це можна купити у місцевих. Ми купуємо – вони заробляють. А якщо потрібна жінка, то достатньо зателефонувати таксисту ».
Розцінки на послуги інтимного характеру різні. Військовослужбовці одного з підрозділів ЗСУ повідомляють, що за звичайний секс вони платять від 200 гривень.
Серед жінок, які змушені заробляти своїм тілом, переважають 20-30-річні жінки, найчастіше матері-одиночки. Вони не тримають в руках зброю, але постійно знаходяться на лінії вогню, ризикують так само, як і військові, і вважають свою місію на фронті не менш важливою, ніж військові операції.
«До війни і подумати не могла, що піду на панель, – розповідає одна з путан, переселенка з окупованого N (жінка просила не називати місто). Зараз вона живе в Маріуполі. – А втрачати вже нічого – краще під мужиком померти, ніж здохнути десь в злиднях в підвалі. Військових люблю, завжди зустрічаю їх словами «Слава Україні!» – Вони посміхаються мені у відповідь і викрикують: «Героям слава!» Я молюся за цілісність України і роблю все можливе, щоб хлопці тут не спилися або не зійшлися з розуму, а цілими повернулися в свої сім’ї », – каже жінка.
Такі, як вона, кружляють біля лінії фронту, продають свої послуги військовим і між собою жартують про найдавнішої професії: мовляв, кожен допомагає армії як може.
До місцевих кабаки в Маріуполі заходять військові, а ввечері туди підкочують «нічні метелики». Красиві і молоді, походжають, сидять біля стійки бару, до них підходять, розглядають і вибирають. Дівчатам по 20-30 років, без роботи, без освіти, з дітьми. Грошей їм відвалюють за раз до 500 гривень. Місцеві конкурентки їх не люблять. Адже багато співмешкають солдатами за тушонку та інші продукти, які потім продають. Солдати багато не дають.
А ще путани шукають клієнтів біля банкоматів – в день отримання зарплати.
Дівчина, з якою автору вдалося поговорити по душам, попросила про анонімність і розповіла свою історію.
Ніна (назвемо її так) приїхала до свого хлопця. Завагітніла, народила. Залишилась одна. Виплати одинокій матері та допомогу на дитину вистачає тільки на те, щоб заплатити за квартиру. Після зустрічі з клієнтом – службовцям Національної гвардії в будинку з’явилися продукти і гроші. Жінка планує заробити стільки грошей, щоб вистачило на квартиру, і виїхати далеко звідси. Мріє зустріти таку людину, який відвезе її подалі від усього цього.
Грошей плутана-переселенці треба чимало. «Квартира в місті обходиться в 2500 гривень. А ще треба бути в формі і добре виглядати. Для цього потрібні гроші і тому в день обслуговую 4-5 чоловік. Багато грошей доводиться витрачати на контрацептиви та інші мед. препарати, тому що «кропу» презервативами користуватися не люблять. Так що все доводиться купувати самим », – каже дівчина.
«Приїжджають вояки сюди чистими і здоровими, а гидоту можуть підчепити вже тут і додому з собою відвозять не тільки спогади про Донбас», – розповідають співрозмовники в рядах ВСУ.
Основною причиною поширення венеричних захворювань в зоні АТО називають стихійно виникла секс-індустрію, до якої залучено жінки, які раніше не займалися проституцією, а тому не мають досвіду, халатно відносяться до свого здоров’я.
Більш того, багато хто з цих жінок мають чоловіків і родичів, які воюють проти України в складі незаконних збройних формувань. Ці жінки ризикують на передовій. Ризикують загинути від кулі сепаратиста. Вони ризикують захворіти. Вони ризикують потрапити під розправу своїх родичів, службовців найманцями в «ДНР / ЛНР».
Ці жінки в зоні АТО залишаються найбільш вразливою групою мирного населення.
Віктор Петрич
