На разі зареєстровано бажаючих іти до Верховної Ради від Івано-Франківська офіційно є тільки п’ять, однак про такі наміри оголосило з десяток активістів та політиків. Та є такі, що й забирають свої слова назад. От наприклад, передумав балотуватися «голос Івано-Франківського майдану» Ростислав Микитюк. Мовляв,зрозумів, що велика кількість кандидатів може в підсумку подарувати мандат не чистому на руку політику. Це підтверджується спробами закулісних домовленостей.
Як на мене він можливо й отримав би чималу кількість голосів. Але Микитюк стверджує, що не хоче йти до старих політиків, мовляв, у такому випадку його називатимуть «чиїмось проектом» . Чоловік також каже, що деяким опонентам було вигідно, щоб він балотувався в депутати і таким чином відтягнув голоси від патріотично налаштованих кандидатів. На жаль чи на щастя цього так і не станеться, пан Ростислав голоси ні в кого не забере. Як то кажуть поїзд поїхав.
А от хто з бажаючих йти в парламент є «технічним» кандидатом стане відомо за один-два тижні. Такі висновки можна буде робити після аналізу дій бажаючих йти до Верховної Ради. Як на мене зробити це дуже легко. Найсмішнішим є те, коли технічний кандидат має прізвище схоже до прізвища лідера перегонів. У нас таке вже було не одноразово.
Такі люди не представляють відомі партії, вони мало публічні, не володіють великим фінансовим капіталом і не вирізняються ідеологічними позиціями. Навіть гроші вони збирають поміж добрих людей для того, щоб зареєструватися в Центральній виборчій комісії. От наприклад Микола Гавриляк, зібрав за 5 днів майже 14 тисяч гривень і поїхав до Києва реєструватися. Звичайно ж, я не можу стверджувати, що він технічний кандидат, але все ж таки, погодьтеся, щось тут не те. Ну навіщо молодому хлопцеві «брудна» політика? Але він мабуть знає навіщо, раз так серйозно налаштувався.
Зазвичай, є основні цілі для чого використовуються «технічні» кандидати. Перша і основна – це технічна частина. Тобто це збільшення пропорцій своїх людей у виборчих комісіях. Інший мотив – «зливання» компромату. Коли починається боротьба між реальними кандидатами, через «технічного» кандидата можна легко вести «брудну» кампанію. Ну і третя ціль – відбирання певної кількості голосів у певного кандидата.
Технічним кандидатам чи не технічним варто пам’ятати і про своєрідне змагання програм, без них рейтинг не зросте. Може хто надіється ближче до виборів організувати замах на себе, з метою збільшити свої шанси на перемогу, то може бути дуже розчарований результатом. Тепер на таке ніхто не поведеться. Українці хочуть не просто військової риторики, а впевнених кроків до змін. Таких слів як «корупція», «війна», «люстрація» кандидатам слід уникати. Інакше ми ризикуємо залишитися в стані вічної боротьби.
От тут знову можна буде зробити висновки: хто з якими лозунгами йде на вибори і хто кого представляє.
