Трошки фото з недавньої журналістсько-волонтерської поїздки Словʼянськ-Краматорськ, слідами війни, так би мовити.
Що сказати… Багато людей в тилу не усвідомлюють, як це, коли стоїш на вокзалі нормального ошатного міста, де все по суті працює, і чутно вибухи від арти, яка на відстані десь 20 км… Це десь якби вибухи біля Фр були в Отинії… Дай Бог, щоб цього не було.
Друге – моральний дух в хлопців і дівчат, які служать в ЗСУ, нормальний. Ситуація з моральним станом там в рази краща аніж в тилу… На щастя… на щастя для нас.
Решта … і чого воно «так», а не інакше? Я не знаю. Хто винен? Теж однозначно не скажу. Чому це випало нам? Хз… Мабуть, «часи не вибирають».
Скажу лише, що після цієї мандрівки, закономірно, ще більше ціную думку тих, хто мене захищає.
… записав чергове інтерв’ю хтовнаснині з 58-річним добровольцем-штурмовиком з Надвірної, який виходив з оточення в Сєвєродонецьку…
Його правда важлива, хоч і жорстка. Комусь не сподобається.
Відео має бути оприлюднене найближчим часом на versii.if.ua в Фейсбук та Ютуб.
Всім гарного дня
P.S: Користуйтесь послугами Укрзалізниця – Ukrzaliznytsia, довезе куди
треба – поїздки – дуже пізнавальні…
