10 березня Україна вшановує один із головних державних символів – національний гімн “Ще не вмерла України”, що протягом понад 150 років залишається музичним втіленням національної ідентичності, символом боротьби за свободу та незалежність української нації.
Щороку 10 березня українці відзначають День Державного Гімну України – урочисту дату, присвячену одному з трьох головних символів української державності поряд із синьо-жовтим прапором та тризубом. Саме цього дня у 1865 році в Перемишлі під час вечора пам’яті Тараса Шевченка вперше публічно прозвучала пісня “Ще не вмерла України” у хоровому виконанні, започаткувавши традицію, яка через численні історичні випробування дійшла до нашого часу та набула офіційного статусу.
Історичний шлях національного символу
Історія українського гімну розпочалася у 1862 році, коли етнограф і поет Павло Чубинський написав патріотичний вірш “Ще не вмерла Україна”. Текст швидко поширився українськими землями та привернув увагу композитора і священника Михайла Вербицького, який у 1863 році створив музичний супровід до цих слів. Первісно мелодія була написана для гітари, і лише згодом з’явилася оркестрова версія твору.
У 1865 році відбулася знаменна подія – 10 березня хор виконав “Ще не вмерла Україна” на музику Вербицького під час урочистостей з нагоди вшанування пам’яті Кобзаря у Перемишлі. Саме ця дата вважається днем народження українського гімну, який згодом став символом національно-визвольного руху та прагнення українців до власної державності.
“Український гімн має унікальну історію, яка відображає багатовіковий шлях нашого народу до незалежності. Вірш Чубинського та музика Вербицького створили потужний символ, який надихав покоління борців за волю України”, – зазначають історики Інституту національної пам’яті України.
Наприкінці XIX століття патріотична пісня стала одним із головних символів українського національно-визвольного руху, а 1917 року, з проголошенням Української Народної Республіки, “Ще не вмерла Україна” отримала статус державного гімну. Після поразки визвольних змагань та встановлення радянської влади виконання цього твору було заборонено на території УРСР, проте він продовжував жити в еміграції та підпіллі, зберігаючи національний дух українців.
Історичний шлях гімну продовжився і в подальші роки: у 1939 році “Ще не вмерла Україна” стала офіційним гімном Карпатської України, а під час Другої світової війни її виконували учасники українського національного руху, демонструючи прагнення до незалежності.
Відродження та офіційне визнання
Після тривалого періоду заборон, коли в УРСР офіційним гімном була пісня “Живи, Україно, прекрасна і сильна”, що відповідала радянській ідеології, відродження національного гімну розпочалося наприкінці 1980-х років. Уперше після тривалої заборони “Ще не вмерла Україна” публічно прозвучала на фестивалі “Червона рута” у 1989 році у виконанні Василя Жданкіна, що стало символічним актом відродження українського національного руху.
Після проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року мелодія історичного твору урочисто прозвучала в залі Верховної Ради, символізуючи початок нової епохи в історії країни. Офіційно музичну редакцію гімну затвердили постановою Верховної Ради України 15 січня 1992 року, а текст сучасної версії – 6 березня 2003 року.
Цікаві факти про Гімн України
Історія українського гімну містить чимало цікавих фактів, які свідчать про його важливість для національної культури:
- Початково музика до вірша Павла Чубинського була написана Михайлом Вербицьким для гітари, і лише згодом з’явилися оркестрові та хорові версії твору.
- Перший аудіозапис українського гімну було здійснено в Німеччині ще у 1910 році.
- У 1989 році співак Василь Жданкін став першим, хто публічно виконав національний гімн за радянських часів, зробивши це на фестивалі “Червона рута”.
- У 2022 році, після початку повномасштабного російського вторгнення, український гімн одночасно виконали у 50 країнах світу, встановивши світовий рекорд та продемонструвавши глобальну підтримку України.
Значення гімну України в сучасних умовах
В умовах російської агресії Державний Гімн України набув особливого значення, ставши не просто музичним твором, а потужним символом національної єдності та незламності українського духу. Він відображає багатовікову боротьбу українців за свою незалежність, об’єднує громадян всередині країни та далеко за її межами, а також символізує незламність духу нації.
“Під час повномасштабного вторгнення слова нашого гімну звучать особливо потужно та актуально. Вони нагадують про те, що український народ завжди боровся за свою свободу і продовжуватиме це робити, незважаючи на всі випробування”, – підкреслюють культурологи.
Попри війну, українці продовжують вшановувати свій національний символ. У День Державного Гімну в різних містах України та світу проводять патріотичні флешмоби, урочисто виконують гімн, організовують просвітницькі заходи, присвячені історії та культурі України, а також збирають кошти на підтримку Збройних Сил України.
Текст Державного Гімну України
Текст Державного Гімну України складається з першого куплету та приспіву твору Павла Чубинського в такій редакції:
Ще не вмерла України і слава, і воля,
Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля.
Згинуть наші воріженьки, як роса на сонці.
Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці.
Приспів:
Душу й тіло ми положим за нашу свободу,
І покажем, що ми, браття, козацького роду.
Сучасна версія
Ще не вмерла України, ні слава, ні воля
Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля.
Згинуть наші вороженьки, як роса на сонці,
Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці.
Приспів:
Душу й тіло ми положим за нашу свободу,
І покажем, що ми, браття, козацького роду.
Станем, браття, в бій кривавий від Сяну до Дону,
В ріднім краю панувати не дамо нікому;
Чорне море ще всміхнеться, дід Дніпро зрадіє,
Ще у нашій Україні доленька наспіє.
Приспів.
А завзяття, праця щира свого ще докаже,
Ще ся волі в Україні піснь гучна розляже,
За Карпати відоб’ється, згомонить степами,
України слава стане поміж народами.
Приспів.
День Державного Гімну України – це не лише свято одного з головних символів держави, але й нагадування про історичний шлях українського народу до незалежності, його культурну самобутність та нескорений дух, який особливо яскраво проявляється у буремні часи випробувань.
