Як наслідок, для нашого суспільства стає характерною криза інформаційної культури, яка провокується переважанням деструктивних публікацій над конструктивними і нейтральними. Куди не глянь в соціальних мережах, блогах, коментарях на інформаційних порталах, знаходимо дописи чи то реальних людей, чи то «ботів», які всіляко обливають брудом керівництво держави.
І це означає, що «Facebook» «Twitter» та «Google» стали найбільшими медійними корпораціями, хоча вони як такі ніякого медійного контенту не випускають – і в цьому є певний парадокс. В такий спосіб формуються два основні типи споживачів інформації.
Першими можна вважати тих, хто сліпо вірить інформації у мережі Інтернет та соціальних мереж. Інші не вірять нікому, бо вже не раз втрапляли у таку пастку. Такі різні типи людей можуть однаково згубно впливати на формування суспільної свідомості, адже не здатні мислити обачно, аналізувати, а відтак стають легкою здобиччю в світі маніпулювання та пропаганди.
ЗМІ як соціальний інститут не можуть зводитися лише до існування у якості «фабрики новин». Щоб покращити якість інформаційного контенту, журналістам важливо шукати причини тих чи інших проблем, всебічно аналізувати кожну конкретну ситуацію, обґрунтовано критикувати, але не дискредитувати.
