Неймовірну історію розповіла на своїй сторінці франківська журналістка Анна-Сабіна Ружицька.

 

А хто може в свій день народження таке зробити?

Чоловік каже, долав по кілометру за кожен рік життя. У Долині пана Ярослава зустрічали десятки знайомих та друзів, запитували, чому так повільно біг. Чоловік з усмішкою каже, що не поспішав, бо дорогою пригадував прожиті роки. А згадати спортсменові є що.

“Я з дитинства у спорті,–розповідає пан Ярослав.–Щоправда я не професіонал, але затятий аматор. Займався вільною боротьбою, у 25 років розпочав бігати, з 40—пробував себе в паверліфтингу. Та високих результатів не досягнув і повернувся у легку атлетику”.

Уже десять років чоловік долає марафонські дистанції, виступає на всеукраїнських та європейських марафонах змаганнях. Найкращий результат спортсмена був у 2017 році, коли чоловік пробіг 194 кілометри за дві доби.

Пан Ярослав зізнається, що, можливо, і став би професійним спортсменом та все життя багато працював. Чоловік трудився мотористом у долинському управлінні бурових робіт. Нині—пенсіонер. А ще марафонець-ветеран—багатодітний батько, у нього чотири доньки і син.

“Я найщасливіший чоловік та спортсмен у світі, бо в мене аж п’ять “олімпійських медалей”,–каже з усмішкою пан Рудяк. –До речі, мій єдиний син—кандидат у майстри спорту з боксу, а доньки—стрункі та спортивні красуні”.

Коли діти підросли, то чоловік почав інтенсивніше тренуватися.

“Бігаю три рази в тиждень,–розповідає ветеран-марафонець.– Спочатку роблю розминку: 10-15 вправ, це й нахили, кругові рухи тулубом, стрибки на одній та двох ногах, біг на місці, біг з високим підніманням колін, біг із завертанням стопи назад. Після розминки біжу 30-35 кілометрів Долиною, селами району, іноді добігаю до Моршина”.

Жодної спортивної дієти чоловік не дотримується. При зрості 150 сантиметрів важить 70 кілограм.

“Чи не забагато?”,–запитую чоловіка.

“Мені це не заважає. Я завжди любив добре поїсти, а побігаю, і все, що з’їв—пропадає”,–відповідає ветеран-марафонець.

Улюблені страви пана Ярослава—борщ та вареники, які готують йому дружина з доньками. Щоправда за два тижні перед виступом на чергових змаганнях чоловік зменшує свої порції їжі удвічі, майже не їсть жирного та смаженого. На марафонах п’є лише воду з лимоном.

Кілька років тому Ярослав Рудяк знайшов у Галицькому районі на дорозі маленьку іконку Богородиці з Ісусом. Образок став спортсменові оберегом. Перед кожними змаганнями чоловік молиться.

“Коли у 60-ий день народження я біг з Івано-Франківська до Долини, то дорогою також молився та дякував Всевишньому за прожиті роки, родину, дітей, друзів, за те, що маю сили й здоров’я виступати і прославляти своє місто і Україну”,–мовить пан Ярослав.

Наразі у чоловіка є дві заповітні мрій: отримати більшу квартиру, бо він з дружиною та п’ятьма дітьми живе у одній кімнаті, та пробігти шість тисяч кілометрів на американському ультрамарафоні.

Світлина від Анна-Сабіна Ружицької.