Картинки по запросу Усе про єрчит, бамбіріння та гачі: на Прикарпатті презентували словник гуцульської говірки

Минулого тижня Василь Ґрещук, завідувач кафедри української мови, професор ПНУ імені Стефаника, видав словник «Гуцульська діалектна лексика та фраземіка в українській художній мові», пишуть Версії з посиланням на Репортер.

«Це перший словник одного діалекту в мові художньої української літератури, – говорить Василь Ґрещук. – У цьому випадку йдеться про гуцульський діалект. Чому гуцульський – бо він, як жоден інший із говірок української мови, проявляється у художній літературі і нашій мові найчастіше».

За словами професора, гуцульський діалект часто використовували багато письменників і поетів.

«Починаючи з Юрія Федьковича і закінчуючи сучасними молодими письменниками, які пишуть на гуцульську тематику. Словників саме гуцульського говору є чимало, наприклад Słownik huculski, – каже пан Василь. – Але він є дуже малодоступним для нас, бо опублікований у Польщі під авторством Яна Яніва. Це колишній професор Львівського національного університету, який після Другої світової війни перебрався до Польщі».

Словник Яніва, говорить Ґрещук, насправді є одним із найбільших. Але він обмежується тим, що подає певні гуцульські діалектні слова та їхнє значення, в нашому випадку ще є приклади з літератури.

«За останні роки вийшло багато словників, які подають терміни діалекту, але цей словник – це щось нове, – розповідає професор. – Ідея його написання в мене виникла років 15 тому. Наш край багатоетнічний, бо на порівняно невеликій площі живуть гуцули, бойки, опіляни, покутяни й лемки. І це діалектне розмаїття мене завжди притягувало, хотілося створити таку працю, що може представити наш край не лише в Україні».

Як каже Василь Ґрещук, що гуцульський діалект найбільш поширений саме в художній мові, тому в словнику наведені роботи понад 100 авторів.

«До прикладу, зібрані тексти не лише поетичні, а й прозові, драматичні. Ця праця вимагала великих зусиль, передовсім теоретичних знань, бо ми не могли просто взяти й написати усе підряд, – зізнається він. – Щоб зробити новий словник і не повторюватися, ми брали певні діалектні слова, заносили їх на окрему карточку, шукали авторів, які їх використовували…».

Але після створення картотеки виникла інша проблема.

«Серед багатьох слів, які мали бути для нас основою, виявилося багато псевдодіалектних. Тобто, діалектне – це слово, яке вживається на певній території і ніде більше, – пояснює Ґрещук. – А коли я зустрічаю його у текстах авторів з цілої України, стає зрозуміло, що воно не є діалектним. Їх є також багато, тому в передмові до словника записана ремарка про псевдодіалектизми».

За словами пана Василя, діалекти завжди використовувалися по-різному – для прикраси в тексті, оздоблення, забарвлення.

«З часом дійшло до того, що гуцульський діалект почав використовуватися як окрема літературна мова. Навіть сучасні українські письменники практикують письмо гуцульською говіркою, – розказує професор. – Велика кількість діалектизмів вийшла за межі написання прозових творів, деякі митці пишуть на говірці поезію. Тож у словнику є ще інформація про зв’язок діалекту з літературною мовою, а після цього всього вже самі принципи побудови словника – реєстр, структура, характеристика. Ми старалися подати всю картину й зібрати максимально багато слів з говірки, бо в багатьох інших словниках це упущено».

У 2008, 2010 та 2012 роках відбувалися конференції, де детально розглядали усі питання стосовно змісту й друку праці. Трохи згодом опублікували перший пробний «зошит».

«Відтак ми приступили до укладання остаточного варіанту й на сьогодні маємо перший том словника, – хвалиться Ґрещук. – Другий том також готовий до друку. Кошти на видання праці виділили з обласного бюджету, бо ми подалися на проєкт «Обласна програма підтримки книгодрукування». За умовами проєкту, в рік може друкуватися лише один том будь-якої праці, тому другу частину сподіваємося надрукувати у 2020-му. Перший том починає відлік від літери А і доходить до Н, а у другій частині відповідно продовження – до Я. Вони не можуть існувати одне без одного».

Разом у двох томах опрацювали понад 7500 слів, не беручи до уваги варіантні форми, наприклад, слова «Єрований», від якого походять «Ярований», «Єрчита», «Їрчіта», «Ярчата» – елемент декору кептаря, який притаманний Верховинському району.

«Хочу сказати, що подібного словника слов’янський світ не знає. Таку роботу одна людина зробити не могла, тому я залучив працівників нашої кафедри, – говорить Василь Ґрещук. – Роботи не бракувало, адже ми окремо відзначали етнографізми, філологічну лексику, образне вживання слів. І до кожного діалектизму дали пояснення. Словник вийшов накладом у 300 екземплярів. Багато друзів та знайомих, не лише з України, закидали мене запитаннями, де можна його придбати, але тут не все так просто».

За словами професора, він сам залишив собі лише кілька примірників. Решту забрала область, оскільки праця вийшла їхнім коштом. Словники віддали обласній бібліотеці, яка вже розподіляє їх по області.

Як працює словник?

«Відкриваємо будь-яку сторінку, вибираємо, наприклад слово «Бамбіріні», похідне «Бамбіріня», далі пише «міф.» – пояснює пан Василь. – Це означає, що воно з міфології, а далі наводиться значення слова: «Бамбірити» – міфологічні слова, вислови, які за народними уявленнями мають чаклунську силу, чинять вплив на когось, лікують хвороби тощо. Після цього ілюстрація – приклад його вживання у художніх текстах. Якщо це слово вживається у 100 авторів, то у словнику є абсолютно всі його приклади, і відповідно, якщо 1-2 рази – вони також подані».

За кількістю вживання того чи іншого слова у літературі проявляється його затребуваність, каже Ґрещук.

«До прикладу, ще візьмемо слово «Гачі», воно є популярним і часто вживається у різних авторів. Це штани, які вишиті з домотканого полотна й пофарбовані у червоний або чорний колір, – говорить професор. – А далі приклад з літератури: «Перепускав послідню й тоді казав: аби тобі нічого так не шкодило й аби не була така урячна, як мої гачі ніхто не уріче». Мається на увазі вівця, яку женуть через полонину. Часто це слово вживається з іронією, наприклад, «Багач без гач».

Василь Ґрещук радий, що зміг довести до кінця 15-річну працю, шкодує лише про одне – не зміг випустити два томи водночас.

 

Підписуйтесь на канал Версій в Telegram та читайте нас у Facebook. Завжди цікаві та актуальні новини!