Росія веде масштабну винахідливу пропагандистську кампанію на території недружніх їй країн.
Мета – створити атмосферу хаосу, де якомога більше людей будуть незадоволені наявним станом речей і, зокрема, діями уряду. Для цього використовують не лише політичні теми, але й усе, що хвилює людей і може посилити розкол в суспільстві.
Коронавірус не став винятком. Частково антивакцинальні настрої в Україні підігріваються Росією, а частково їх поширюють й ті, хто щиро в це вірить або намагається таким чином завоювати аудиторію.
Страх приваблює інтерес, це читається, коментується тощо. Багато дописів спочатку розповсюджуються в закритих сервісах обміну повідомленнями («Viber», «Telegram»), а потім поширюються через відкриті мережі.
У багатьох дописах з українського сегменту соцмереж беззастережно посилаються на західних лікарів. Їх вважають більш авторитетними, бо ті здобувають освіту та працюють у країнах з вищим рівнем освіти та медицини. Та це далеко не завжди означає, що їм можна довіряти. Це робиться для отримання якнайбільшої кількості кліків від користувачів, а отже, й прибутків, через що частина населення отримує перебільшену інформацію.
В Україні доволі багато антивакцинаторів з великою аудиторією. Тих, кого можна назвати лідерами антивакцинальних думок. Зазвичай вони паралельно займаються іншими суспільно значущими темами – пишуть і ведуть ефіри про політику та економіку, незаконні затримання, медицину.
Можливо, когось гучна історія з боротьбою проти карантину зробить відомим, комусь допоможе залучити клієнтів, а хтось спробує себе в ролі правозахисника. А тим часом, люди вмиратимуть. І якщо смертність від коронавірусу не лякає антивакцинаторів, то будь-яка смерть після щеплення (але не від нього) одразу запам’ятовується й потім наводиться як аргумент проти вакцинації.
Винні в цьому й медіа, які завжди широко висвітлюють подібні випадки. І журналістам зовсім не обов’язково стверджувати, що людина померла саме від вакцини: антивакцинатор зробить такий висновок за них. Викривати неправдиві твердження в соціальних мережах – завдання журналістів, кожен з яких має бути здатним застосувати базові навички із цифрового дослідження та верифікації.
З огляду на перспективи зростання кількості та технічної досконалості фейків, у майбутньому велика частина дезінформації все ще може бути виявлена саме за допомогою цих основних методів.
Тому давайте інформувати людей про реальний стан речей, а не шукати популярності, нагнітаючи і так не просту ситуацію.
Підписуйтесь на канал Версій в Telegram та читайте нас у Facebook. Завжди цікаві та актуальні новини!
