А без музики бій не починали навіть козаки, пишуть Версії з посиланням на Репортер.

Лице бригади

Історія оркестру почалася 16 березня 2016, через пів року після створення 10 ОГШБр, яка дислокується у Коломиї. Хмельничанин Віктор Сумрій тоді лиш закінчив Львівську академію імені Сагайдачного, де вчився на військового диригента. От молодого лейтенанта і призначили керувати оркестром. Він мав сам шукати музикантів і налагоджувати роботу. Нині в колективі 18 людей.

Сумрій з дитинства бачив себе саме військо­вим диригентом, бо подобалися паради та й взагалі армія. Каже, не кожна бригада має свій оркестр. Музиканти у війсь­ку, та ще й професійні – на вагу золота.

До слова, на час проголошення незалежності в Україні було 129 військових оркестрів. Потім багато розформували.

«З давніх часів музикантів у війську дуже шанували, – говорить Віктор Сумрій. – Вони сурмили, били в литаври, коли військо збиралося до бою, грали спеціальні мелодії під час наступу, відступу противника. Без музикантів війська б не було».

Нині, за словами Віктора, оркестр є лицем бригади. Вони підтримують бойо­вий дух, популяризують українську пісню та службу в Збройних силах.

Звільнити голову від війни

Музиканти «Едельвейсу» їдуть на ротацію разом з бригадою, виконують і бойові завдання у різних підрозділах. Завжди везуть інструменти: туби, труби, саксофони, кларнети, барабанну установку. Нині вони стоять на Донецькому напрямку.

За словами диригента, в оркестрі є хлопці з великим бойовим досвідом. Наприклад, старшина Віталій Вірста служить з 2016 року. Крім зброї, добре володіє саксофоном, має позивний Маестро. До речі, у Сумрія теж є музичний позивний – Мажор.

Чоловічу команду «розбавляють» дві солістки – Ольга Шеремета та Ірина Пшенко.

Ольга з іншої частини, а з «десяткою» – поки вони на Сході. Якось собі підспівувала, Сумрій почув і запросив до оркестру. Каже, вокалом ніколи не займалася, але погодилась.

«Мали вже три виступи серед наших військових, – говорить Оля. – Перший раз дуже хвилювалась, але потім побачила, що всім сподобалось. Мені також. Хлопці після виступу завжди квіти дарують. Взагалі, їм приємно бачити дівчат, які співають і танцюють».

Після концертів Ольга Шеремета та Ірина Пшенко завжди отримують від хлопців квіти

Під час концертної програми, коли солістки не співають, то запрошують бійців до танцю – на мелодійний вальс чи запальну польку. Оля каже, такі невеликі концерти дуже потрібні, аби хлопці могли трохи звільнити голову від війни.

Віктор Сумрій наголошує, що в оркестрі й нині є вакансії, тож вони готові прийняти у свої ряди професійних музикантів. Також є посада звукорежисера та навіть керівника балетної групи – аби робити шоу-програму.

Віталій Вірста і воював добре, і на саксофоні грає майстерно
«Музиканта можна навчити їздити на танку, а от танкіста грати на якомусь інстру­менті – ні, – вважає Сумрій. – Я неодно­разово це пояснював. Аби стати професійним музикантом, треба сім років музичної школи, чотири роки музучилища. Це вже 11 років життя! Нині військовий музикант – це еліта. Це робота і вона не є легкою».

Джексон і коломийки

У репертуарі колективу, крім урочистих маршів, – народна музика, світова класика та навіть рок-н-рол. Зараз працюють над обробками пісень Майкла Джексона.

Віктор Сумрій каже, що хлопці з «десятки» дуже люблять бригадний гімн «Подай зброю». Знають слова, завжди підспівують.

«Ми ще складаємо та виконуємо атошні коломийки. Дуже подобаються, – каже диригент і додає пару рядків. – «Коли хлопці едельвейси із гармат стріляють, то у Путіна в Кремлі шибки вилітають».

Таких коломийок мають десь з два десятки на різну тематику для різних підрозділів.

Виступають «Едельвейси» часто. Їх запрошують і директори Будинків культури по містечках, селах. Глядачів не бракує. Висту­пають і на площах.

Віктор пригадує, як минулого року у грудні грали в Маріуполі, на Грецькій площі.

«Концерт пройшов дуже добре, людям дуже сподобалося, підходили, дякували, – розповідає Сумрій. – А потім хтось запитав: «А ви знаєте на якій площі виступали?». Розказали, що вона сепаратистська, бо там проводили антиукраїнські заходи. Тож нам сказали, що наш концерт там був символічним – патріотичною музикою очистили площу від нечистот».

А найцікавіший виступ у «едельвейсів» був у вересні минулого року. Всі музиканти зайшли на Говерлу з інструментами, були в одностроях, зіграли там майже 20-хвилинний концерт. До речі, цим вони встановили рекорд України.

З музикою їдуть і туди, куди ніхто не заїде, – на саму передову. Фото Armyinform

Грають і просто в окопах, як було взимку цього року. Приїхали до бійців з різдвяною програмою.

«Там для хлопців це дуже важливо, – говорить Віктор Сумрій. – Там ворог за 300 метрів. Якщо для інших підрозділів, які на лінії бойового зіткнення, ще проводять якісь культурні події, приїжджають музиканти, гурти, то туди не поїдуть. А ми, як бойові побратими, можемо це робити і робимо. Не усім складом, бо ж в окопах, у касках, бронежилетах. Дякувати Богу, було тихо. Лише раз під кінець програми прибіг боєць і повідомив, що з того боку заводиться техніка».

Нині «едельвейси» чекають повернення додому. Обіцяють виступити і в Івано-Франківську.

Підписуйтесь на канал Версій в Telegram та читайте нас у Facebook. Завжди цікаві та актуальні новини!