У циклі матеріалів – “Будинки-привиди”, ми хочемо показати Вам будівлі, у яких ще не так давно вирувало життя і які тепер стоять закинуті, напівзруйновані та моторошні, пишуть Версії з посиланням на WestNews.
Сьогодні мова піде про два 100-річні будинки, доля яких залишається невизначеної, адже вони стоять в напіваварійному стані в самому середмісті Івано-Франківська. Вони розташовані на вулиці Коновальця і мають №8 та №10 (навпроти автобусної зупинки).
Життя не вирує в них вже добрий десяток років, відтак, на сьогодні вони слугують радше притоном або прихисток для безхатьків.
«На жаль, обидва будинки не входять реєстру архітектурних пам’яток. Насправді, вони дуже цінні й цікаві. Але там люди вже давно виїхали. Їх цінність у тому, що вони останні з таких провінційних будинків, маленьких, де відбувалося таке специфічне життя і всі ці елементи, подвір’я, мають в собі автентичну оазу», – розповів у коментарі WestNewsфранківський архітектор-реставратор Ігор Панчишин, який свого часу обіймав посаду начальника відділу з питань охорони культурної спадщини міста.
«Варто провести певний конкурс, щоб було декілька варіантів, але перед тим, як визначитися, чи вони потрібні. По-перше, це поки що історична зона, тобто історико-заповідна територія. По-друге, між ними розташовані дві пам’ятки архітектури – будинки №4 та №12, а разом із будинками №6-10 – вони створюють певний ареал, певну зону», – наголошує він.
Як вже зазначалося, наразі обидва будинки приведені в поганий стан. Вони ще не аварійні, але вже напіваварійні. Втім, за словами Панчишина, завжди є способи побудувати і красиву лінію вулиці, і можливість оптимально використати функційно цю територію, зберігши автентику.
До слова, зовсім поряд із вищезгаданими кам’яницями можна знайти ще одну порожню будівлю. Розташована вона у дворі будинку під номером 46, що на вулиці Січових Стрільців (колишня назва – вулиця Собеського), і носить нумерацію 46-А, будучи прибудовою до архітектурної пам’ятки, збудованої в 1895 році.
Насправді, ще донедавна там жили люди. Але його продали, відтак доля кам’яниці невідома. Цікаво, що на цій території, між вулицями Коновальця та Чорновола, через будинок на Січових Стрільців №26, планувалося прокладання вулиці. Так само, як коли була прокладена нинішня вулиця Мельника.
«Як ви знаєте, на початку вулиці Чорновола побудували скляну висотку, поряд із військовою комендатурою. Так ось саме там мав бути початок комплексу, який мав виходити на Коновальця. І, відповідно, зона цих маленьких діляночок та будиночків, які там є, мали утворювати внутрішній квартал. Це мав був цілий комплекс», – розповідає Ігор Панчишин.
«Тобто, весь цей район, ще в попередні роки, підлягав під реконструкцію. Але я не знаю, що зараз буде запропоновано в новому генеральному плані щодо цієї території. Я більш-ніж впевнений, що цього до кінця ніхто не знає. Але є ті, хто поклав на це око. Тобто, перед тим як щось там робити, треба знати хто володіє землею, власністю і так далі», – наголошує архітектор.
«Моє побажання, весь цей комплекс розглянути з огляду на те, що це є історичне середовище, і включити, інтегрувати, ці маленькі будиночки в проект», – додав він.
ДОВІДКОВО:
Колишню назву вулиці Коновальця, — Зосина Воля, надали вулиці власники міста, — Юзеф і Вікторія Потоцькі в пам’ять своєї дочки Софії. Софія померла в молодому віці, але за життя відзначалася своєю добротою, опікувалася сиротами і каліками, які оселялися переважно в цій місцевості. Виконуючи її волю батько збудував тут притулки для бідних.
За часів австрійської влади вулицю перейменували спочатку на Каліцька, але з другої половини XIX ст. їй знову повернули назву Зосина Воля. Не змінювали її і в часи ЗУНР. Сьогодні єдиним нагадуванням про стару назву є ресторан Зосина Воля відкритий на цій вулиці.
Підготував Андрій МЕНІВ
