У ратуші міста Снятин, що на Івано-Франківщині, працює столітній годинник. Його доглядає Людмила Рокицька — перша жінка-годинникарка у родині, члени якої кілька поколінь поспіль наводили механізм і стежили за часом у місті.
До оглядового майданчика Снятинської вежі – другої за висотою над рівнем моря в Україні – потрібно здолати 150 гвинтових сходинок. Сюди Людмила Рокицька приводить туристів на екскурсії, а також приходить помилуватися пейзажами, пишуть Версії з посиланням на Суспільне.
На оглядовий майданчик Снятинської вежі ведуть 150 гвинтових сходинок
Жінка каже, що влаштувалася на цю роботу замість свого дядька, який звільнився з особистих причин. Людмила Рокицька майже рік доглядає за старовинним годинником. Її обов’язок – стежити, щоб били дзвони, а на циферблаті був правильний час.
Людмила Рокицька майже рік доглядає за старовинним годинником
Роботу годинника регулюють три спеціальні “бочки” вагою до 80 кг кожна. Людмила розповідає, що піднімає їх спеціальним механізмом, який дозволяє не відчувати вагу.
“Лебідка ставиться у такі спеціальні пази і накручується, як у селі криниця. Воно не є таке важке, як ми от чуємо — 80 кілограмів”, — розповідає Людмила Рокицька.
Роботу годинника регулюють три спеціальні “бочки” вагою до 80 кг кожна
Годинник виготовив польський майстер Михал Мєнсовіч. Про нього на механізмі залишився відповідний напис. Жінка розповідає, що через вік коліщаток і підйомників за часом доводиться дивитися пильніше.
“Тут є такий механізм – з’єднує сам годинник із циферблатом. Якщо я тут поверну, відповідно, і сам годинник, і стрілки на циферблаті підуть вперед. Буває так, що стрілки спішать, тоді я можу його зупинити на той час, який треба, і таким чином підлаштувати”, — каже Людмила Рокицька.
Через вік коліщаток і підйомників за часом доводиться дивитися пильніше
Чоловік Людмили – Юрій зацікавився історією годинника і хотів отримати креслення механізму для його відновлення. Тому він зв’язався із музеєм у польському місті Кросно, але таких документів у музеї не залишилося. Зараз Юрій допомагає жінці доглядати за старовинним годинником.
“Незвично те, що ми — прив’язані до міста. Тобто, навіть якщо ми хочемо кудись поїхати — мусимо все спланувати, бо маємо тільки 26 годин, не більше. Але загалом робота цікава. Якось позитивно поставився, тому що це вже було у родині”, — розповідає Юрій Рокицький.
Чоловік годинникарки розповідає, що подружжя не покидає місто довше ніж на 26 годин
90% механічних годинників Галичини виготовив польський майстер Михал Мєнсовіч, розповідає розробник годинників Олексій Бурнаєв. За його словами, механічні годинники, які працюють до сих пір, можна порахувати на пальцях однієї руки.
“У вас є оригінальний годинник. Не хотілось би дуже, щоб він втратив історичне значення. Я був на стажуваннях у Франції – там прийнято такі старі речі віддавати у музеї і їх замінювати, а не псувати. Годинники треба відмивати – французи так роблять – і зберігати у музеях, а на їхнє місце ставити нові. Я знаю, що у вас — вже у важкому стані”, — каже Олексій Бурнаєв.
90% механічних годинників Галичини виготовив польський майстер Михал Мєнсовіч
За словами Юрія Рокицького, реставрація годинника можлива лише тоді, коли знайдуть оригінальні креслення механізму. До того часу його роботу підтримуватимуть вручну.
Підписуйтесь на канал Версій в Telegram та читайте нас у Facebook. Завжди цікаві та актуальні новини!
