– Життя, безумовно, вносить свої корективи. І зараз не проста ситуація, адже у нас на Сході триває війна. Хто, щоб там не говорив, не підписували «мінські домовленості», звичайно, добре було б, щоб ця війна закінчилася і був мир, але я не є в цьому відношенні великий оптиміст. Я добре знаю історію і цей московський тиск здійснюється відколи існує Московія, вони не дають життя Україні та українцям, тому дай Боже, щоб був мир.

Що ж стосується третього терміну, – то, чесно кажучи, я зараз не можу остаточно сказати. За ці дев’ять років, які я на посаді, я стомився і витратив купу здоров’я. Не прості були скликання, ламалися списи в сесійній залі. Якщо в попередньому у мене була своя фракція з 14 депутатів, то в цьому – її немає. Дуже важко давати раду, коли одна політична сила має абсолютну більшість.

Не так просто було вирівнювати ситуацію, переконувати депутатів, доводилося докладати багато зусиль. Зрештою, людина не повинна засиджуватися на одному місці дуже довго. Але останнім часом надходить багато звернення від мешканців. Нещодавно звернулася група молодих людей з Пасічної, які вимагали, щоб я обов’язково залишився на цій посаді.

Те ж саме говорять афганці і наполягають, щоб я собі нічого в голову не брав, і йшов далі. Про це говорять медики, працівники культури і навіть мешканці просто на вулиці. Тому остаточно я ще не визначився, тим більше, що треба буде побачити коло претендентів. Якщо я побачу там  достойних людей, які буду розвивати місто у тих напрямках, які ми обрали, курс буде збережений, то я підтримаю одного з них і, можливо, не буду йти на третій термін.

Але все ж таки можливість йти на ще один термін Ви не відкидаєте?

– Не відкидаю.