«Вежа» вирішила розібратися в цьому питанні, зрозуміти посил та мету ініціаторів, а також розкрити історичний аспект цього питання, пишуть Версії.

Більше читайте у розмові з Отцем Ярославом Рохманом – головою руху за тверезе життя Івано-Франківської архиєпархії УГКЦ та Олегом Андрухівим – проректором з виховної роботи Університету Короля Данила та активістом, котрий пропагує тверезий спосіб життя.

– Розкажіть, чому виникла ідея встановлення Хреста тверезості у Івано-Франківську?

– О.А. Отець Ярослав очолює Комісію тверезості, а я веду тверезий спосіб життя. Отець Ярослав близько року тому запропонував встановити Хрест тверезості у Івано-Франківську. Було запропоновано це зробити поблизу місця, де знаходиться фундамент першої церкви Івано-Франківська. Ми зробили візуалізацію, почали спілкуватися з людьми, котрі за це відповідають. Архітектор порекомендував нам не Хрест, а пам’ятник тверезості і проект зробити на конкурсній основі. Далі нам порадили звернутися до відомого архітектора Івано-Франківської області – Володимира Довбенюка, котрий зробив два проекти, однак ті проекти не були остаточно погоджені. Ми зрозуміли, що цей «механізм погодження» дуже складний, оскільки важко знайти компроміси. Незважаючи на це, у нас була підтримка від міської влади. Тішить те, що наш міський голова підтримав ініціативу встановлення Хреста тверезості.

– Чому саме Хрест тверезості?

– О.А. Першими пам’ятниками тверезості були саме Хрести, які зберігалися у нас на території Франківської області, вони датуються кінцем XIX століття. Можливо неправильно асоціювати Хрест з пам’ятником, але для простолюдини воно так і є.

– Я.Р. Це символ. Сьогодні багато людей порушують тему проблеми надмірного вживання алкоголю, але справжньою проблемою є крах тверезості. Скільки б ми не боролися проти алкоголю, його виробників, ми все одно будемо приречені йти шляхом алкоголізму.

Михайло Левицький, брати Сембратовичі, у пізнішому часі – Андрей Шептицький, Йосиф Сліпий – митрополити, які історично доказували існування Хреста тверезості. Це не означає, що місто в одну секунду стане тверезим. Це, як апогей того, що Івано-Франківськ прагне тверезості. Хрест тверезості не означає просто встановлення пам’ятника, довкола нього будуть проводитися акції. Це поштовх до того, щоб з новою силою іти в школи, університети, говорити з тими людьми, котрі ще не мають своєї позиції щодо алкоголю. Потрібно допомогти встановити життєво необхідні норми і критерії для них, як первинної цінності, з якою потрібно йти по життю. Ця цінність – тверезість.

– О.А. Робота у цьому напрямку проводиться вже близько року. Ми з Отцем Ярославом прихильники Хреста тверезості і, гадаю, ті громадяни, котрі теж дбають про тверезість і хочуть, щоб українська нація була тверезою, сприймуть ці кроки позитивно. Ніде в законодавстві України ви не знайдете терміну «тверезий спосіб життя», його немає. Тим, хто хоче, щоб українці завжди були третьосортною нацією не вигідно, щоб українці були тверезими.

– Чи ознайомлювалися ви із практикою встановлення Хреста тверезості в Україні та за кордоном?

– О.А. Існують Хрести тверезості, а пам’ятників тверезості немає. В Росії є пам’ятник п’яній людині. В сенсі сарказму це теж має ефект.

Ми пропонували проект пам’ятнику, який заставить алкозалежну людину задуматися. Був такий проект: за столом сидить батько, до нього підходять його маленька дочка і позитивно впливає на свідомість тата. Дівчинка тримає за руку батька, який причастився до чарки і взамін йому дає книгу тверезості. Скульптор зазначив, що це жорстокий пам’ятник, алкозалежні люди будуть його обходити. Але, напевно, це момент, який заставить людину задуматися про свої вчинки. Були й інші проекти, де батько із мотузкою, до якої прив’язана пляшка, а з боку стоїть мама, яка обіймає двох дітлахів. Це для того, щоб люди бачили, як з боку виглядає та сім’я, у якій є алкозалежна людина. Ще один з проектів (що на фото – автор) виглядав так: сильна людина скидає з себе зеленого змія, бо шлях тверезих людей – це шлях сильних людей.


Ескіз пам’ятнику тверезості. Скульптор – Володимир Довбенюк


Ескіз пам’ятнику тверезості. Скульптор – Володимир Довбенюк

– Я.Р. Сам Хрест тверезості не є міжнародною чи європейською практикою, це виключно Західноукраїнське, ареал – Галичина. Існують дослідження, де йдеться про те, що Хрест тверезості був у багатьох місцях, особливо у селах з корчмою, де чоловіки за чаркою проводили весь час. Їхні дружини не витримували цього і в якості протесту вони збиралися та спалювали ту корчму, на місці якої встановлювали хрест. Саме тому, Хрест – це певний вимір свідомості. Ніколи не постане Хрест тверезості там, де панує алкогольна думка, тому він вже показник того, що є люди, які хочуть цієї тверезості. Пригадую вислів Шептицького: «Хрестом ми побідили язичництво, хрестом побідимо і пияцтво». Оскільки Івано-Франківськ – місто віруючих людей, тому Хрест не має бути негативним уособленням, а навпаки – позитивним, тобто Хрест, як символ, як джерело тих, хто страждає.

– Який вплив має створювати Хрест тверезості на громадськість?

– О.А. Є різні аспекти впливу. У нашому законодавсті, як і у багатьох країнах, ведеться боротьба з алкозалежними людьми. А з ними не потрібно боротися, потрібно все сприймати з любов’ю, пропагувати альтернативний шлях життя, який набагато кращий. Люди, котрі ведуть тверезий спосіб життя отримують тільки переваги, а не ті недоліки і наслідки від вживання алкоголю. Тому існує п’ять моделей формування здорового способу життя і найефективніша та, де пропагують тверезість і не критикують алкозалежних людей.

– Я.Р. Наше звернення не до алкозалежних людей, а до суспільства, щоб розбудити думку про тверезість. Особливо звертаэмося до молоді, до тих людей, котрі вагаються, стоять на роздоріжжі. Ми маємо дати їм це розуміння.


Запропоноване місце для встановлення Хреста тверезості


Проект. Хрест тверезості
– Як реагують франківці та таку ініціативу?

– О.А. Ми розуміємо, що буде багато критики, навіть на рівні ідеї. Напевно ті, хто критикує, на жаль, і є алкозалежними. Люди не хочуть дочитуватися до цього призначення. Я вважаю, що говорити про доцільність Хреста тверезості можуть ті люди, котрі ведуть тверезий спосіб життя.

– Я.Р. Є цікаве спостереження: з Радянського часу до сьогодні залишилися Хрести, які були на підвищеннях, перехрестях, в центрі, але дуже мало збережених Хрестів тверезості, адже першим завданням тоді було знищити Хрести тверезості, як основу тверезого і суспільно творчого мислення, тому зараз відновити історичну справедливість є нашим завданням.

– О.А. Комусь вигідно насадити зневагу до тверезого способу життя, через ті хвилі сухих законів, які були у Радянському союзі. Вони говорили про користь, але це насильство. Якщо сьогодні заборонити продаж горілки для простих людей, але ж еліта матиме можливість вживати горілку. Сенс у веденні свідомого способу життя. Нам з Отцем Ярославом ні закон, ні віра, ні фізичний стан не забороняють вживати алкоголь, ми робимо це свідомо.

– На якому етапі сьогодні ситуація із встановленням Хреста тверезості?

– Я.Р. Для того, щоб виготовити Хрест не потрібно великих зусиль. Зараз ми відстоюємо територію, наразі це місце, де була перша у Івано-Франківську церква. Це місце має бути недоторканим, має залишитися святинею. Звісно, що ту церкву ніхто не буде відновлювати, бо немає змісту споруджувати ще одну церкву в центральній частині міста, але натомість поставити тут Хрест тверезості, який композиційно вписуватиметься сюди, було б доречно. Це показуватиме, що тверезість – осердя нашої позиції.

– О.А. Ми пишаємося тим, що вже є певні позитивні зрушення і люди, для котрих це цінно, будуть бачити користь такого Хреста.

Сніжана САМАНЧУК