Пропозицію встановити хрест тверезості в Івано-Франківську озвучив наприкінці минулого року міський голова Руслан Марцінків. Сталося це під час оперативної наради 13 грудня, коли голова ділився враженнями від відвідин португальського міста Браги та зазначав, що в Івано-Франківську замало церков. А це, на його думку і є причиною злочинів, зловживань алкоголем та самогубств. Одним з методів, який на думку міського голови, повинен би запобігти вживанню алкоголю, могло б стати встановлення хреста тверезості в Івано-Франківську.
Те, що спочатку багатьма сприйнялося як жарт, виявилося зовсісм не жартом і вже 1 лютого 2017 року члени містобудівної ради постановили встановити такий хрест біля вокзалу, де збираються п’яниці.
Звідки ж пішла традиція встановлювати хрести тверезості? Історія свідчить, що перший такий хрест встановили в селі Ясень на Рожнятівщині. Розповідають, що в Ясені була корчма, в яку навідували місцеві ґазди (особливо повернувшись з заробітків) й просиджували за чаркою, пропиваючи важкою працею зароблені гроші. Дружини, обурені пияцтвом своїх чоловіків, спалили корчму, замовили у Львові хрест і встановили його на місці згарища. Мова йде про залізний хрест, на якому такий (дослівно) напис: «На пам’ять святой тверезості 1874 Господи оружие на диявола крест твой дал сей нам».
Однак не завжди встановлення хрестів супроводжувалося такими радикальними діями, як у Ясені. Здебільшого вони увічнювали пам’ять про зречення мешканців того чи іншого села від алкоголю. Написи на них схожі, наприклад: «Хрест погубив поганьство — Хрест погубить і піянство». Започаткували таку традицію братства тверезості, що зародились в Галичині наприкінці XVIII століття та засновувались при церквах. Одним із перших (ще в XVII ст.) закликав священиків до проповіді тверезості православний львівський єпископ Йосиф Шумлянський. Очевидно, що проблема стосувалася не лише Галичини. У той же час об’єднання прихильників тверезості виникли в Америці, а згодом поширилися в Європі — Англії, Ірландії, Швейцарії, Франції, Німеччині, Бельгії.
А починалось усе за польського панування в Галичині, коли було запроваджене так зване “право пропінації”, зміст якого полягав в тому, що пани мали у своїх маєтках монопольне право на виробництво хмільних напоїв. Готову продукцію власних ґуралень та винокурень примусово розподіляли між селянами, які повинні були за горілку або платити або відробляти панщину, та не мали права перепродувати її комусь іншому.
Із переходом краю в XVIII столітті під австрійську корону гуральництво стало однією з найпотужніших галузей промисловості. Селяни, позбувшись панщини, втрапили тепер у інше ярмо — до шинкарів, котрі, користуючись людською вадою -пияцтвом, видурювали зі своїх постійних клієнтів спочатку всі гроші, потім — майно, а часом забирали за борги (іноді й приписані, бо хто на п’яну голову рахує скільки випив) навіть земельні наділи — основну цінність на селі. Власне, всі ці супутні негативні явища пияцтва й підштовхнули ясенівських жінок “пустити червоного півня” шинкарю.
В Івано-Франківську не закликають палити «наливайки». Хоча деякі палкі прихильники тверезості і закликають до цього в соціальних мережах. Втім, сама ідея встановлення хреста тверезості має в нашому місті як прихильників так і (назвемо їх так) насмішників. Прихильники зазвичай апелюють до християнських цінностей, хоча якщо згадати з якого міста Ісус почав своє служіння в Галілеї, то ми згадаємо Кани, де Син Божий на весіллі перетворив воду на вино – це було його перше диво: «На третій день було весілля в Кані Галілейській, і Мати була там Ісусова. Запрошений був теж Ісус та учні Його. Як забракло вина, то мати Ісусова каже до Нього: вина немає у них. Ісус говорить їй: Що тобі, жінко? ще не прийшов година. Мати Його до слуг: що скаже Він вам, то зробіть. Було тут шість камінних посудин, що стояли за звичаєм очищення юдейського, що містили по дві чи по три міри. Ісус каже до слуг: Наповніть водою посудини. І наповнили їх до верху. І каже їм: тепер зачерпніть і несіть до розпорядника весілля. І понесли. Коли ж розпорядник покуштував воду, що сталась вином, – а він не знав, звідки це вино, знали ж слуги, воду, – тоді розпорядник кличе жениха і говорить йому: Кожна людина подає перше добре вино, а як понапиваються, тоді гірше: а ти добре вино аж на досі зберіг. Так поклав Ісус початок чудесам у Кані Галілейській, і виявив славу Свою: і увірували в Нього учні Його».
Тому навряд чи варто, апелюючи до християнських цінностей, говорити про повну відмову від алкоголю. Тут швидше варто вести мову про розумне обмеження. При цьому кожен мав би сам для себе визначати пріоритети в житті. Саме на такому підході наполягають ті, хто висміює саму ідею встановлення хреста тверезості в Івано-Франківську. Зрозуміло, що це і є прихильники тих ліберальних цінностей, які так не подобаються Руслану Марцінківу. Втім, нічого не вдієш – ми все ще живемо в демократичній країні і в нас все ще діє Стаття 35 Конституції України, де чітко зазначено: «Церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави, а школа – від церкви. Жодна релігія не може бути визнана державою як обов’язкова».
Що ж до хреста тверезості, то п’яницям до нього байдуже, а ті, кому не байдуже, не є п’яницями.
Саму ідею встановлення хреста тверезості в Івано-Франківську донедавна активно «тролили» в соцмережах пропонуючи свої насмішкуваті варіанти (див. фото).
А в ніч на 7 лютого «насмішники» перейшли до активних дій та встановили в сквері біля вокзалу власний хрест тверезості з соснового бруса з написом «Вино то насмішник, напій п’янкий галасун і кожен, хто блудить у ньому немудрий (притчі 20:1)». Втім, поліція, котра прибула на місце пригоди, не оцінила ініціативи та, після двадцятихвилинної наради, хрест прибрала.
Насправді в невойовничій пропаганді тверезого способу життя нічого поганого немає. Навіть не зважаючи на твердження бразильського лікаря-онколога Пауло Убіратана, що хоча і слід себе обмежувати в споживанні алкоголю, але слід пам’ятати «…що будь-яке вино виготовляється з винограду, а пиво – зі злаків. Бренді – це дистильоване вино, що означає, що з ягід видалена рідина, завдяки чому ви отримаєте з них більшу користь, ніж навіть в сирому вигляді. Так що не обмежуйте себе надмірно». Як бачимо, мова йде про культуру споживання алкоголю. Тобто, саме про те, чого насправді бракує українському суспільству. А відсутності культури (у будь-якому значенні) не зарадить ніякий хрест. Хоч з соснового брусу, хоч зі срібла.
