Обсерваторія на горі Піп Іван (2028 м) – напевно, друге найпопулярніше місце у Карпатах після Говерли. Її не знищили навіть десятки років руйнації. Нині тут збираються створити науково-дослідний центр, метеостанцію, сейсмостанцію, рятувальний пост і кемпінг для туристів. А поки планують та чекають на грантові гроші, обсерваторія завалена сміттям.

У вихідні та ще й у хорошу погоду на Попі людно. Туристів вистачає. Наприклад, у нашому випадку їх там було з кілька десятків. Одні прийшли Чорногірським хребтом з боку Говерли, інші – з села Дземброня, ще інші – з Шибеного. Заблукати тут, здається, неможливо. Стежки витоптані, вказівники є та й спитати можна.

На горі стоїть капличка, хрести з чотирьох боків, столики для відпочинку. На землі викладені з каміння слова, щось на кшталт: «Тут був…». Туристські компанії святкують подолання вершини, гріються, фотографуються, тішаться.

Хоч деякі проходи та вікна споруди замуровані цеглою, всередину зайти можна. Та найперше, що кидається в очі – купи сміття. Деякі з «підкорювачів» примудряються використовувати приміщення обсерваторії в якості туалету.

При вході, у куті, поскладана свіжа цегла. На стелі – свіжа деревина. Інших результатів робіт не видно. Оце і все відновлення?

Сумна історія

Обсерваторію на горі Піп Іван ще називають Білим слоном. Може тому, що взимку сильно обростає льодом. Хоч є ще одна версія: білим слоном поляки раніше називали гран­діозні, нікому не потрібні прожекти.

Але ті ж поляки і почали будувати обсерваторію у 1935 році. Урочисто відкрили в липні 1938‑го. Тут робили метеорологічні та астрономічні дослідження, крім того, обсерваторія виконувала роль прикордонного пункту. Будівля мала 43 кімнати, 57 вікон. Там були житлові приміщення, конференц-зала, помешкання керівника, їдальня, кабінети, зал для обладнання тощо. У підвалі обладнали акумуляторну та котельню.

Обсерваторія припинила роботу в 1941 році. Мідний дах, оздобу, деревину потихеньку розтягнули місцеві мешканці. Вціліли тільки міцні стіни.

Розмови про її відновлення ведуться вже понад десяток років. Конкретніше заговорили у 2010‑му. А у вересні минулого року почали перші консерваційні роботи.

Дах уже є

Відновлення обсерваторії на Попі Івані – спільний українсько-польський проект, зокрема, ректора Прикарпатського університету імені Василя Стефаника (ПНУ) Ігоря Цепенди та директора Східноєвропейських студій Варшавського університету Яна Маліцького.

«Найголовніше, що вдалося, – це отримати грант міністерства культури Польщі для реставрації таких пам’яток культури, – каже Ігор Цепенда. – Для нас це важливо, бо то один із небагатьох грантів, який можна використати на відновлення не сакральної, а наукової пам’ятки. На сьогодні вже реалізовано приблизно 1 млн. грн. Результатом цього є дах».

За словами Цепенди, аби пов­ністю запустити об’єкт, потрібно близько 11 млн. грн. Ці гроші частково отримують з грантової програми ЄС, а частково – до 25 % – виділятимуть з бюджету університету. Водночас шукають інші грантові програми.

На базі обсерваторії планують проводити наукові дослідження з метеорології, сейсмології, біології, геології, фармацевтики. Тому проект цікавий для багатьох організацій.

Консервація триває

Роботи з консервації обсерваторії розпочали 4 вересня 2012 року. Керує ними архітектор Володимир Ідак.
«Основним завданням було поставити мідний дах над двоповерховою частиною обсерваторії, – каже він. – Також розчистили завали колишніх дерев’яних конструктивів. Покрита лише половина з того, що має бути. Це консерваційні роботи – аби припинити руйнування. Ми свідомо замурували вікна, оскільки сильні вітри не давали можливості працювати. Друге – аби не було сильного піддуття конструкції даху».

Людей і будівельні матеріали довозили вантажівкою ГАЗ-66. Більше нічим на гору не вибратись. Аби привезти цеглу, пісок, цемент, залізо, деревину, машина зробила не менше 30 ходок. Роботи припинилися 18 жовтня минулого року через сильні морози. Цьогоріч, наприкінці серпня планують їх відновити.

«Продовжимо консервацію, десь на 250 тис. грн. – говорить Ігор Цепенда. – Все для того, аби підготувати повноцінне осушення об’єкта. Буде проаналізована система конструкції даху, як вона витримала рік. Ці кошти будуть витрачені, аби ми підготували добре підґрунтя для робіт на 2014 рік».

До речі, 29 серпня студенти та рятувальники проведуть на горі спільну акцію з розчищення території. А ще, за словами ректора ПНУ, там планують поставити сміттєві баки та вивозити туристське сміття хоч раз на тиждень. Це, звісно, добре, та краще б ті туристи забирали свій непотріб з собою.

Чи буде пост?

Хоч цього року обсерваторія «простояла», Ігор Цепенда вважає його вдалим. Адже вони підписали угоду з обласним управлінням Державної служби з надзвичайних ситуацій (ДСНС) про створення на горі Піп Іван осередку рятувального загону. Відбулося це 7 липня. Пост планують облаштувати після завершення реставраційних робіт.

«На сьогодні наші гірські рятувальники базуються у Верховині, – каже начальник обласного управління ДСНС Володимир Чернецький. – Час прибуття до гори Піп Іван – приблизно чотири години. Це треба доїхати до підніжжя і пішим ходом підніматися на гору. Підйом підготовленої людини – 2,5‑3 години. Якщо з обладнанням, то ще довше. Якщо ж рятувальники будуть знаходитись прямо на горі, то прибуття до потерпілого скорочується утричі. У надзвичайних ситуаціях, як і в медицині, найголовнішими є перші хвилини».

Важливість такого поста на горі зумовлюється й тим, що потім туристів щороку збільшується. Наприклад, вже у 2013‑му гірські рятувальники здійснили понад 40 пошуково-рятувальних робіт і надали долікарську допомогу 33 туристам.

«Плануємо, що наступного року, у третьому-четвертому кварталі вже можна буде приступити до роботи, – говорить Чернецький. – З приміщеннями ми визначилися. Колись то був склад. Там найменший вітер і більш-менш нормальні умови. Вже дали завдання проектантам».

Чи будуть на Попі рятувальники взимку, начальник обласного ДСНС відповідає – усе залежатиме від умов, які їм створять. «Якщо люди будуть забезпечені водою, енергоносіями, радіозв’язком, тоді вони перебуватимуть тут рік, – каже Володимир Чернецький. – Крім того, є багато людей, які ходять сюди взимку, навіть примудряються святкувати на горі Новий рік. Також є можливість створити майданчик для гелікоптера. Як зійти з гори у бік озера Марічейки, то там є рівнина десь 50 на 50 метрів».

Кошти на облаштування рятувального посту також планують отримати з грантових ресурсів.

Колеги пропонують допомогу

Щодо наступних планів з використання обсерваторії, то у Ігоря Цепенди вони далекоглядні. А 2014 рік він називає кульмінаційним.

«Скоріш за все, постане питання про створення на горі метеорологічної станції, – говорить ректор ПНУ. – Ми вже провели розмови з метеорологами Польщі та Євросоюзу. Вони зацікавлені у наданні обладнання для спостережень. До кінця року хочемо відправити групу наших викладачів на стажування».

Також актуальним є створення сейсмологічної станції, що не менш важливо для Прикарпаття. Здати об’єкт планують у липні 2016 року.

Що буде далі? Чи зможе ПНУ утримувати обсерваторію? Ігор Цепенда впевнений – усе це можна робити за допомогою тих же грантових програм.

«Будь-який науковий проект, який реалізовується європейським університетом, має під собою грантову основу, – каже він. – Тобто стажування викладачів, студентів, проведення досліджень – на все це йдуть грантові гроші. Тому ми зовсім не переживаємо за функціонування обсерваторії. Вже є пропозиція на гранти 2014 року з Ягеллонського університету (Краків), від наших колег біологів. Вони хочуть спільно з нами аналізувати ландшафт, флору та фауну Карпатського національного парку. А ще цей об’єкт докорінно змінить туристичну мапу Прикарпаття, вплине на екологію всієї території, покращить її».

Що ж, подивимося. Звісно, було б непогано. Може, сміття хоч поменшає. Але на всі Карпати ані обсерваторій, ані грантів не вистачить. Напевно, треба міняти щось в головах.