Правда, у 2013-му відреставрували браму, два роки тому там провели першу толоку й мистецьку акцію. Вже минулоріч, під час мистецького фестивалю «Порто Франко GogolFest», на території комплексу була одна з локацій свята. Цього літа Porto Franko вперше за 12 років відкриє двері однієї зі споруд комплексу – колишнього хірургічного корпусу. Отже, виглядає, що комплекс потроху повертається місту. Але як, кому саме та в якій ролі – досі велике питання, пишуть Версії з посиланням на Репортер.

Роки розмов та обіцянок

Минулого тижня голова Івано-Франківської ОДА Олег Гончарук запевнив, що власник палацу Потоцьких мільярдер Олег Бахматюк готовий весь комплекс передати місту. Мовляв, залишилися тільки юридичні тонкощі.

«За цілком символічні гроші власник готовий передати палац за умови, що там не буде жодного будівництва, а пам’ятка служитиме для прийому делегацій і культурно-мистецьких заходів, – говорить Гончарук. – Єдине питання за Міноборони, яке має претензії до Бахматюка щодо господарських відносин».

Нагадаємо, згідно з угодою 2004 року, Міноборони передало в обмін на житло для військових палац Потоцьких разом з іншою нерухомістю у власність «Прикарпатської фінансової компанії», яка належить Бахматюкові. Потім були суди. Ще періодично представники то влади, то громади піднімають ґвалт на тему руйнації історико-архітектурної пам’ятки, але донедавна далі розмов і обіцянок справа не йшла. Тим часом на будівлях більшає тріщин, у ринвах проростають деревця, а в лівому флігелі вже зробилася велика діра.

«Ви повинні розуміти, що споруди комплексу не є нашою власністю, – виправдовується Олег Гончарук. – Сказати, що ми відновимо стіну, яка обвалилася – не можу. Наразі ми обговорюємо питання безпеки з начальником обласного управління ДСНС Володимиром Чернецьким. Адже під час заходів на День міста 5-7 травня туди будуть приходити люди, тож має бути безпечно».

Зайти і не вступитися

Виконавчий директор фестивалю Porto Franko Володимир Гайдар розповідає, що цьогоріч оргкомітет фесту домовився з Олегом Бахматюком про використання одного з об’єктів комплексу – колишнього хірургічного корпусу. Його збудували вже за Австро-
Угорщини, коли Потоцькі збанкрутували, і палац перейшов у власність імперії. На час фестивалю Porto Franko тут буде одна з локацій візуальної програми. (Більше про фестивальні плани читайте на стор. 18)

Крім участі в організації фестивалю, архітектор Володимир Гайдар є співзасновником благодійного фонду «Комплекс палацу Станіслава Потоцького з брамами». Фонд заснували у 2015 році, мета – перейти від розмов до дій.

Очолив фонд директор Івано-Франківського обласного музично-драматичного театру імені Івана Франка Ростислав Держипільський. Заступниками обрали керівника ГО «Поступовий гурт франківців», депутата облради Сергія Адамовича і того ж Гайдара.

А перед тим на території палацу вперше зробили толоку – розчистили територію від хащів і сміття, провели першу мистецьку акцію. Власник комплексу дав письмовий дозвіл на проведення акцій на території, з умовою – не заходити у споруди, щоб гарантувати безпеку людей.

«Територія – міська. Тож ми сміливо на неї зайшли, бо мали повне право давати їй життя, – говорить Володимир Гайдар. – Не використовувати таку територію в центрі міста – як мінімум безвідповідально. Тому ми взяли на себе таку ініціативу, щоб показати, що територія може жити, навіть не чекаючи, поки хтось у когось щось відбере. Власник не займається ними і, можливо, не знає, що йому з ними робити. З одного боку, зрозуміло, що він переживає, а з іншого – видно, до якого стану вже доведені ті споруди. Наша стратегія – показати потенціал палацу і вже звідти не вступитися. А жити палац Потоцьких може повноцінним мистецьким життям».

Колишній хірургічний корпус обрали не випадково – він у відносно нормальному стані, в нього можна пускати людей. Тепер на прикладі одної будівлі хочуть показати, що зупинити руйнування комплексу – реально. Більше того, готові шукати кошти і братися за відновлення.

Та поки не буде юридичної домовленості про передачу будівель, довгострокову оренду чи якихось додаткових гарантій, жоден спонсор, інвестор, грантодавець грошей не дасть. Адже минулого року вже були одні «граблі» – меценати вклали гроші у перетворення першого поверху занедбаної друкарні на мистецьку галерею, а потім там відкрили «Вопак».

«Після фестивалю будемо домовлятися з власником, щоб передав на благодійний фонд хоча б цей один корпус, – говорить Гайдар. – Так буде легше залучити кошти, аби вивести його зі стану стану руйнації та зробити проведення мистецьких акцій, семінарів, лекторіїв, воркшопів, та інших міждисциплінарних творчих процесів звичним для комплексу. Фонд не претендує виключно на право власності, але право власності, або довгострокова оренда дає шанс претендувати на гранти чи інвестиції. Міжнародні ґрандодавці не працюють з приватними власниками споруд-пам’яток, тільки з громадськими та благодійними організаціями. Навіть у такому стані, в якому є комплекс палацу, в нього все одно потрібно заходити. Ми хочемо все максимально убезпечити, але й так лишити не можна. Це свого роду авантюра, але потрібно робити наступний крок».

Разом із реставраторами вже навіть прикинули попередній кош­торис. У першу чергу візьмуться за дах, щоб відвести воду і зупинити руйнівні процеси – замінять пошкоджені дерев’яні елементи покрівлі, ринви, водостічні труби, Володимир Гайдар наголошує, що за роботу варто братися ще до зими, бо наступного року зміни можуть стати незворотніми.

Нічого, крім мистецтва

Меценат і співорганізатор мистецьких проектів у Івано-Франківську Віктор Вінтоняк стверджує, що жодних заминок чи складнощів з палацом Потоцьких немає. Головне – вирішити, кому, що і як передати. Та якщо й передадуть, то лише увесь комплекс разом.

«Важливо зберегти історичну складову, адже там є артефакти, речі, які можна втратити, якщо необдумано підійти до запуску території, – каже Вінтоняк. – Там має бути мистецький простір – без забудови чи генделиків. Треба врахувати реставрацію пам’яток, безпеку, розпланувати, як використовувати ті приміщення».

Віктор Вінтоняк погоджується, що відродження палацу можна починати з корпусу колишньої хірургії – воно більш-менш придатне для цього. А те, що не можна зараз реставрувати, потрібно законсервувати, щоб не руйнувалося.

Приблизного «портрету» резиденції у франківських дослідників немає. Історія палацу ймовірно зберігається у польських або австрійських архівах.

«Ніякої заминки немає. І найбільше штовхають процес фестивалі, – говорить Вінтоняк. – А загальний енергетичний таран цього – наш нардеп Анатолій Матвієнко. Він запалив ідею. Хто конкретно візьметься – немає одного чи двох прізвищ. Є БФ «Комплекс палацу Станіслава Потоцького з брамами», який очолив Ростислав Держипільський. Це те ядро, навколо якого зараз відбуваються усі мистецькі проекти щодо використання території, навколо нього крутиться модель відновлення й реставрації палацу».

Меценат прогнозує, що цього року, ймовірно до осені, передачу закріплять юридично. Цим нині займається юридична компанія «Moris Group». Також тривають перемовини про грантові кошти, підтримку громадської організації, використання іноземного досвіду зі збереження й розвитку пам’яток архітектури.

«Є згода мера й губернатора, обласної ради, наші депутати і власник готові підтримати відновлення палацу, – каже Віктор Вінтоняк. – Нині йде поступове структурування – як це має виглядати практично, юридично, мотиваційно, яка група людей за це візьметься. А ще все впирається в кошти. Та найголовніше – це пам’ятка, тому все потрібно зробити дуже обережно, бо другої можливості в нас не буде».