Дослідники у всьому світі витрачають десятиліття на вивчення впливу гри на наше суспільство: як вони заохочують чи відштовхують від насильства, надихають на творчість чи виховують лінь. Однак люди рідко запитують, чому ми граємо в ігри в першу чергу.
Що спонукає нас збирати монети, ганяти на спортивних машинах чи бігати за м’ячем на футбольному полі, чому нас вабить боротися з демонами, розшукувати стародавні гробниці до самого світанку чи играть в танки онлайн на сайте Moigry.net?
Психологи та соціологи лише зараз починають розуміти, чому прагнення людини грати настільки потужне.
Три непомітні потреби
Геймери часто обмінюються терміном “ескапізм”, коли говорять про своє хобі, але це порожнє пояснення того, що насправді спонукає нас до ігор. Насправді, слово «втеча» містить деякі негативні наслідки – підказуючи, що ті, хто грає в ігри, відчувають потребу звільнитися від «світського рабства» своєї реальності. Ми насолоджуємось зануренням в інші реалії – такі фантастичні, не те, що одноманітні та сірі будні. Але дослідники вважають, що справжні мотивації до гри набагато складніші та глибші, ніж банальна втеча від буденності, і ігри задовольняють декілька реальних людських потреб у ряді позитивних способів.
У всіх нас є основні психологічні потреби. Ці потреби функціонують постійно – коли ми на роботі, або коли ми беремо участь у громадському житті, або у вихідні дні, коли ми граємо у відеоігри. Ці потреби завжди діють. Ігри ідеально спрямовані на кілька цих потреб.
На думку дослідників, складні показники задоволення потреб звужуються до трьох основних категорій. Перша з цих – потреба у компетентності – це бажання шукати контроль або відчувати майстерність над ситуацією. Люди люблять відчувати себе успішними, і нам подобається відчувати, що ми зростаємо та прогресуємо в своїх знаннях та досягненнях. Ця потреба виникає в реальному житті, коли люди вирішують змінити кар’єру або повернутися до навчання, оскільки їх теперішня робота не є достатньо оплачуваною або надто складною чи виснажливою. Також легко побачити, як відеоігри змушують нас почуватися більш досконалими. Кожен раз, коли ми проходимо рівні в грі чи долаємо складного суперника, ігри виконують наше бажання відчувати себе компетентними.
Наша друга психологічна потреба – автономія: бажання відчути себе незалежним або мати певний контроль над своїми діями. Ця потреба пронизана майже у всіх аспектах нашої культури. Прагнення до автономії – це те, чому люди інстинктивно не люблять, коли ними маніпулюють. Саме тому ув’язнення – це важке для людини покарання. Ця потреба пояснює, чому настільки популярні ігри, в яких гравцеві пропонується безліч сценарії розвитку подій, в залежності від дій гравця.
Кінцевою психологічною потребою людини є спорідненість. Нам подобається відчувати, що ми маємо значення для інших, і нам подобається відчувати, що ми робимо вагомий внесок у суспільство. У дослідженні було виявлено, що люди з альтруїстичними тенденціями, як правило, мають більш високий рівень психічного здоров’я та менший загальний життєвий стрес.
Неважко зрозуміти, як геймери можуть задовольнити цю потребу у спорідненості, граючи в ігри з друзями в Інтернеті, але, як не дивно, дослідження виявили, що цю потребу в спорідненості можна задовольнити, навіть якщо геймери взаємодіють з нереальними людьми.
Протягом століть ми тяжіли до переживань, які змушують нас почувати себе більш компетентними, більш автономними та більш пов’язаними, оскільки ці переживання дають нам можливість почуватись добре та підтримують нас психічно здоровими. Ці потреби можна задовольнити різними способами: через роботу, школу, друзів, спорт та захоплення. Однак соціологи починають розуміти, що відеоігри є однією з найбільш спокусливих видів діяльності, оскільки вони задовольняють наші психологічні потреби більш ефективно, ніж майже будь-яка інша діяльність.
