Найдешевшими вишиванками торгують в Коломиї. На найбільш колоритному ринку автентичного одягу. Упродовж кількох років національний однострій продавали просто під ногами. Нині організували гуртовий базар. Він відчиняє двері лише раз на тиждень, у четвер. Причому, уночі. Аби застати найкращий крам, треба прокинутися швидше за півнів. Потрапити на торговицю слід о третій-четвертій годині ранку.

Надворі ніч, а ринок уже нагадує вулик. Рукодільниці та перекупники пліч-о-пліч. Бажання у кожного однакове: купити-продати. Уже з другої години ночі тут починаються жваві торги. Барвистими вишиванками торгують просто «з рук», у тентових ятках та облаштованих крамницях. Краму – до вибору та кольору.

Галина Гоянюк – колишня бібліотекарка. Нині пенсіонерка вишиває задля грошей. Жінка винесла на торговицю чоловічі та дитячі сорочки. За кожну з них править від двох сотень гривень.

Ятка із художньою вишивкою бісером – чи не єдина на трьох тисячах квадратних метрах торговиці. Тут за митця і продавця одночасно майстриня Олександра. Каже, аби з етнокрамом щотижня на базар виходити, до роботи цілу родину залучає.

Нині у моді машинне шиття. Енергетика такої вишивки інша, проте попитом вона користується неабияким. До того ж вартість мережаного дива у порівнянні із рукотворним зазвичай більша. Сучасні молодята вдягаються в ось такі шати.

На “вишиванковому” ринку краму через край: сорочки, рушники, картини, нитки, бісер, полотно. Торговиця здобула славу далеко за межами Гуцульщини. Щоправда, вишивальниці кажуть, іноземці дивуються з національної вишивки і не вірять, що така робота є дешевою.