Глуzд зібрав для Вас підбірку порад письма, якими український письменник, один із представників станіславського феномену та  журналіст, поділився із слухачами:

– потреба і вміння показати іншому те, що ти бачиш, відчуваєш, знаєш — є найголовнішим імпульсом зайнятися літературою.

– література — це універсальний діалог, який ведеться у часі та просторі. Вона є замінником дійсного контакту чи розмови з кимось, бо адресована значно більшій  аудиторії людей. Незважаючи на те, скільки буде читачів, все одно є розуміння того, що ти щось комусь передаєш і він має можливість це прочитати.

– для того, щоб почуватися впевнено в письмі, технологічні прийоми  чи методології не є основними. Вся історія літератури доказує: «Все найкраще є неправильним».

– найважливішим в літературі  є «момент особливого погляду». Не майстерність письма, а спосіб розказати так, як бачиш тільки ти. Ми всі прийшли сюди різними шляхами, прожили різні життя, нас по-різному виховували,  в нас різний темперамент та культура. Кожен із нас розповість про одне і те ж явище по-своєму. Це означатиме, що хтось бреше, адже стратегія людського бачення є індивідуальною.

– нав’язані уявлення про те, як має бути написана література, дуже мучать. Вони нівелюють літературу, бо забирають «момент особливого погляду».

– дуже важливо усвідомлювати, що все змінюється. Варто розглядати й інші точки зору, підходи, подивитися з іншого кута.

– література є часовим феноменом. Вона, як пружина, розкручується в часі. Тому потрібно зважати на часові сприйняття.

– більшість читачів озвучує собі твір у голові, проживає його своїм голосом. Літературний твір схожий до музичного, тому мусить мати ритм.  Важливо самому собі прочитати написане, усвідомити, як воно сприймається і звучить. Читач все одно перетворить прочитану інформацію з візуального сигналу в аудіосигнал.