Іван Гоголь, учасник бойових дій на Запорізькому напрямку з березня 2022 року, поділився своїм бойовим шляхом, думками щодо мобілізації та складнощами служби в ТЦК на Івано-Франківщині після поранення.
Воїн 65 окремої механізованої бригади Іван Гоголь на позивний Гога служить в одному із ТЦК та СП на Івано-Франківщині. З березня 2022 року він воював на Запорізькому напрямку. Через погіршення зору і слуху внаслідок уламкового поранення військового визнали обмежено придатним, пишуть Версії з посиланням на Суспільне.
У березні 2024 року Іван почав служити в ТЦК та СП, де він обіймає посаду заступника командира роти охорони з морально-психологічного забезпечення. Гоголь займається розпорядком дня військових та перевіряє роботу колег під час оповіщення.
“Я думаю, це — неправильно, що військовий, який відвоював, ходить на оповіщення, розносить повістки”, – говорить Іван, зазначаючи, що у деяких бійців порушений психічний стан, а цивільні “навертають бурю” на них.
Іван розповідає, що спочатку під час відпусток люди позитивно ставилися до нього, обіймали та розпитували. Проте зараз ситуація змінилася:
“Ти йдеш у формі, а від тебе людина тікає. Я їду машиною — від мене люди тікають”.
Гоголь пішов на строкову службу в НГУ у 2020 році, а після повномасштабного вторгнення вступив до місцевої ТрО, яка здалася йому “дуже нудною”. Тому він разом з побратимами приєднався до 65-ї ОМБр, незважаючи на незадоволення рідних.
“Мама сказала: “Воно тобі треба? Молодий. Ну куди?” Сльози, плачі. Я постійно говорив: “Я з друзями домовився, з побратимами, ми йдемо”. Але найважче — це було піти з дому. Вже речі зібрані. Ти маєш сісти в автомобіль і вирушати. Це — найважче, бо бачиш сльози рідних”, — пригадує Іван.
На Запорізькому напрямку Іван воював у складі мінометної батареї. Він розповідає про складні бої під час наступу на с. Нестерянка у серпні 2022 року та постійні обстріли з боку росіян.
“29 серпня 2022 ми почали наступ на село Нестерянка Оріхівської громади. Почали на позиції їхати наші броньовані машини з піхотою, танки й міномети. Ворог нас перехопив, тож ми не могли зайняти ні позицій, ні рубежів. Вони обстрілювали нас на відкритих позиціях. Не було ні укриття, ні нічого. Особисто я займався евакуацією. Через те, що ми перебували в резерві, одразу не залучалися в наступ. Дуже багато тоді було втрат”, — каже Іван.
На війну Іван пішов разом з найкращим другом Вадимом “Бурим” Медведєвим, який загинув у листопаді 2023 року. Командир жартома називав друзів “Чіп і Дейл”, а собаку, яку Іван привіз із відпустки, нарекли “Гаєчкою”.
Під час бойового завдання 19 листопада 2023 року в селі Роботине Запорізької області він загинув.
“У нього позивний був Бурий. Ми з ним дуже зблизилися, відкрилися один одному. Пройшли з Вадимом дуже багато, бо постійно були разом. В нас ніколи не було секретів. Ми з ним увечері сідали, на будь-які теми говорили: кого що турбує, кому що не так. І про це завжди знали тільки ми двоє. Нам навіть командир подарував футболки Чіп і Дейл, бо він нас так називав. Під час першої відпустки я поїхав додому і на фронт повернувся із собакою. Назвав її командир Гаєчка. Каже: “О, Чіп і Дейл є, буде ще Гаєчка”. Але Гаєчку збила машина”, — пригадує військовослужбовець.
За словами Гоголя, за два роки на фронті військові втомлюються. Він зізнається, що після року на передовій думав:
“Може б то мені руку чи зап’ястя відірвало? Все нормально буде і я поїду додому”. Демотивує бійців і нестача боєприпасів.
Через бойові травми Іван проходив лікування у психіатра, яке допомогло йому впоратися з наслідками побаченого на війні. Після цього його визнали обмежено придатним за чотирма статтями, проте він хоче продовжувати службу в зенітно-кулеметному взводі.
“Ще в лікарні сказали, що в мене у вусі барабанна перетинка луснула й уламки в оці, через які в мене зір 20%. Я прийшов до командира підрозділу, він подивився на рішення ВЛК і сказав, що я — тільки з бойових і мені треба спокій. Каже, що трохи підлікуюся і за пів року готовий мене взяти”, — розповів боєць.
За словами військовослужбовця, люди не хочуть приходити в ТЦК. Іван Гоголь розповідає, як перехожі реагують, коли бачать військових з повістками.
“Один боєць приїхав. Не знаю, може, десь на Закарпатті воював сам із собою. І він приходить: “Та я “ваєвал”, та я “ваєвал”, а ви тут ходите, людей страшите”. Інші військові у відпустці самі підходять і кажуть: “Пацани, та щось ловіть. Нема людей, нема кому нас міняти. Ми вже “замахалися”. Це — люди, які нас розуміють і яких ми розуміємо. Це — бойові люди”, — каже Іван Гоголь.
Боєць закликає людей мобілізуватися і боротися на сході та півдні України, щоб росіяни не захопили тил. Бо тоді доведеться воювати на боці РФ десь у Польщі.
Допоможіть добровільним внеском українським журналістам
Підписуйтесь на канал Версій в Telegram та читайте нас у Facebook. Завжди цікаві та актуальні новини!
