На сьогодні 70-90 % всіх рот ТЦК та СП в Івано-Франківській області сформовані з хлопців, які пройшли бойові дії. Але люди продовжують сприймати службовців ТЦК ухилянтами та «відправляти» їх на війну.
У серпні 2023 року президент України Володимир Зеленський наказав звільнити всіх начальників обласних ТЦК та призначити на їхні місця офіцерів та полковників, які брали безпосередню участь у бойових діях. 3 жовтня 2023 року Івано-Франківська обласна військова адміністрація сповістила, що новим начальником обласного ТЦК та СП стає бойовий полковник, колишній командир 109 окремого гірсько-штурмового батальйону, ексначальник штабу 128 окремої гірсько-штурмової бригади, повний лицар ордена Богдана Хмельницького Бабанін Володимир Олександрович.
Володимир Бабанін в інтерв’ю Західному кур’єру розповів, як проходить мобілізація на Прикарпатті, пишуть Версії.
На сьогодні 70-90 % всіх рот ТЦК та СП в Івано-Франківській області сформовані з хлопців, які пройшли бойові дії. Це якраз те, чого вимагало суспільство. Водночас, конфліктних ситуацій не поменшало. Люди продовжують сприймати службовців ТЦК ухилянтами та «відправляти» їх на війну.
“Є така проблема. Особовий склад, який пройшов горнило війни, який отримав психоемоційне перенавантаження, фізичну виснагу, знаходячись місяцями, а дехто й роками, на лініях зіткнення, повернувшись у тил, у структуру ТЦК, стикаються з нерозумінням цивільних того, що відбувається на фронті, що і призводить до конфліктних ситуацій між ними. Інколи доходить до образ та навіть сутичок та бійок”, – каже Володимир Бабанін.
Але за його словами це поодинокі випадки.
“Ми завжди намагаємось реагувати на такі випадки, в тому числі і дисплінарно – в тому випадку, коли хтось порушив вимоги статуту ЗСУ, притягуємо їх до відповідальності, робимо передислокацію, професійну переорієнтацію, якщо людина не може нести службу у групах оповіщення. На службі у ТЦК зараз дуже велика кількість поранених військовослужбовців, які через теперішні вади із здоров’ям не можуть здійснювати це ж саме оповіщення. Але ТЦК та СП – це не тільки оповіщення, але й охорона та оборона стратегічно важливих об’єктів області. Також велика складова нашої діяльності – це поховання наших побратимів. І у гірських районах, таких, як Верховинський, Косівський, інколи, щоб занести труну на кладовище – треба провести цілу «військову операцію». Враховуючи те, що більшість особового складу має ампутації та тяжкі поранення – це робити дуже складно, не кажучи вже про психологічний тягар. Однак, попри труднощі, більшість службовців ТЦК розуміють важливість цієї служби і сумлінно виконують покладені на них завдання”, – додав Володимир Бабанін.
На його думку, захист країни рано чи пізно чекає кожного військовозобов’язаного, бо більшість бригад та батальйонів, які зараз виконують бойові завдання на лініях зіткнення і перебувають там по півтора-два роки, потребують ротації.
“Для того, щоб провести ротацію, потрібно сформувати, навчити та підготувати нові військові частини. А щоб їх сформувати, потрібен мобілізаційний ресурс. А у нас як зараз відбувається: замість того, щоб готуватись до служби, в переважній більшості військовозобов’язані шукають шляхів, як її уникнути. Постійно бігати, ховатись і ухилятись від військового обов’язку не вийде. Рано чи пізно свій обов’язок потрібно буде виконати. Питання в іншому – чи не буде запізно… Тож замість того, щоб шукати прогалини у законодавчій базі, всі можливі способи ухилитись від проходження військової служби – ставати студентами, створювати фіктивні шлюби, оформляти догляди за особами з інвалідністю, рекомендую попрацювати зі своєю свідомістю та зайнятись фізичними вправами”, – додає керів ТЦК.
Розбудити патріотичні почуття у мобілізованих можуть тільки вони самі.
“Мотивація може бути тільки внутрішня. Кожен для себе повинен зрозуміти, що зупинити ворога можемо тільки ми. Кожен має задати собі запитання: що я зробив для того, щоб зберегти суверенітет, недоторканість і незалежність своєї країни?! Доки ми будемо перекладати відповідальність один на одного, «відправляти на фронт дітей депутатів і олігархів», дочекаємось, не дай Господи, що ворог прийде сюди”, – каже Володимир Бабанін.
.
