Приблизно половина українських дітей та підлітків зараз не діляться з близькими своїми переживаннями. Такий рівень довіри пов’язаний з тим, що в країні триває війна, і це викликає в дітей чимало страхів.
Про це розповіла психологиня благодійного фонду “Голоси дітей” Катерина Базиль.
Про страхи, що виникають у дітей внаслідок війни, і як їх подолати, читайте у матеріалі Суспільного.
9-річна Софія Мурашова взяла участь у всеукраїнській соціальній кампанії “Чуєш, про що це?”, яку проводить благодійний фонд “Голоси дітей”. Через збройну агресію Росії дівчинка з Харківщини впродовж двох останніх років мешкала у кількох українських містах. Її батько захищає країну. Софія Мурашова разом з матір’ю зараз живе в Івано-Франківську. З початком повномасштабного вторгнення дівчинка почала боятися темряви, однак не одразу розповіла про це матері.
“Коли темно, мені здається, що там — якісь тіні. У моїй кімнаті напроти стоїть шафа з одежею. Це — взагалі дуже лячно, ніби там тінь чи якийсь монстр”, — розповідає Софія Мурашова.
Про свої страхи дівчинка розповіла матері через два місяці після того, як почала відвідувати психолога. Чому раніше не ділилася переляком з мамою, дівчинка пояснити не може.
Мама Софії — Катерина Мурашова розповідає, що донька не скаржилася на страхи або поганий настрій. До психолога сама вирішила звернутися, адже за два роки через війну родина змінила кілька міст, а батько дівчинки воює на фронті.
“Коли темно, мені здається, що там — якісь тіні. У моїй кімнаті напроти стоїть шафа з одежею. Це — взагалі дуже лячно, ніби там тінь чи якийсь монстр”, — розповідає Софія Мурашова.
Про свої страхи дівчинка розповіла матері через два місяці після того, як почала відвідувати психолога. Чому раніше не ділилася переляком з мамою, дівчинка пояснити не може.
Мама Софії — Катерина Мурашова розповідає, що донька не скаржилася на страхи або поганий настрій. До психолога сама вирішила звернутися, адже за два роки через війну родина змінила кілька міст, а батько дівчинки воює на фронті.
“Знаєте, може бути нормально-нормально, але ж я розумію, що всередині може відбуватися, що завгодно. Тому краще, скажімо так, звернутися до психолога, аби ці всі емоції “вилізли”, щоб жити далі”, — каже Катерина Мурашова.
Психологиня благодійного фонду “Голоси дітей” Катерина Базиль говорить: інколи переживання дітей пов’язані з психологічними потребами, які вони ще не можуть чітко озвучити.
“Про що цей страх темряви? Це був страх темряви, який говорив: я хочу підтримки. Я хочу, щоб поруч зі мною була мама чи тато, аби мені було легше пережити ті переживання, які є всередині”, — каже Катерина Базиль.
Психологиня перелічує найрозповсюдженіші страхи дітей:
- страх темряви;
- страх залишатися наодинці;
- страх гучних або несподіваних звуків;
- страхи повітряних тривог,
- панічні атаки.
Катерина Базиль радить батькам спостерігати за поведінкою дітей.
“Якщо ваша дитина довго перебуває в пригніченому стані, з’являються розмови про марність життя, якщо дитина починає погано спати: збивається сон або вона жаліється на нічні жахіття, якщо змінюється апетит чи вона замикається в собі й перестає спілкуватися з батьками, з друзями, з оточенням, — це такий важливий прапорець”, — каже психологиня.
За словами Катерини Базиль, також батькам потрібно звернути увагу на те, чи діти не завдають собі шкоди.
“Якщо ви бачите, що ваша дитина пошкоджує собі шкіру, волоссячко або здирає нігтики, гризе їх. В підлітковому віці це можуть бути різні подряпини. На це обов’язково треба звернути увагу. І якраз ось ці, знаєте, маркери, прапорці не говорять напряму про те, що вона хоче себе пошкодити. Ні, їй це не потрібно. Дитина намагається пережити біль всередині, таким чином вона сигналізує батькам: зверніть, будь ласка, увагу, бо мені потрібна ваша допомога”, — пояснює Катерина Базиль.
З її слів, у такому випадку батькам потрібно звернутися до спеціаліста.
Допоможіть добровільним внеском українським журналістам
Підписуйтесь на канал Версій в Telegram та читайте нас у Facebook. Завжди цікаві та актуальні новини!
