Щойно на його сторінці Ободянського у Фейсбуці з`явився пост російською мовою, нібито від його імені, в якому пояснюється мотиви такого вчинку.
Публікуємо текст повністю ( з перекладом на українську):
“Для багатьох мій вчинок виявився, м’яко кажучи, незрозумілим. Мало хто пробував що щось аналізувати, більшість обурювалося. Я не шукаю собі виправдань. І все таки є кілька питань, які залишилися без відповіді. Не впевнений, що вони задовольнять шановну публіку, але все таки.
Чому Росія?
Не здивую, що будь-яка інформація озвучена мною в медіа просторі Європи, розчинилася б у потоці текстів про Грецію, африканських біженців, ІГІЛ і другом. Насправді Європі Україна цікава тільки як карта в геополітичному пасьянсі. Росія, за різними, причин: потік біженців, санкції, родинні зв’язки і інше, в першу чергу, зацікавлена в нормалізації ситуації в Україні. Тому її медіа майданчик, навіть якщо упустити всі можливі маніпуляційні ходи, тут відкрита, а інформація не загубиться. Розумію, в сформованій ситуації не найпопулярніший варіант, але іншого, ефективнішого, не було. Посил був простий – припиніть війну, домовтеся і все вийде.
Про сім’ю.
З боку все виглядає однозначно: виїхав і кинув. Не все так просто. По перше, я дуже дорожу своєю сім’єю (з дружиною 9 років разом). По друге, вони нічого не знали про моє рішення, та і немає чого, до них адже першим прийдуть з розпитуваннями, а так вони не в курсі. В третє, я роблю все, що б якомога швидше з’явилася можливість бути знову всім разом там, де буде безпечно і для цього мені не треба якихось ексклюзивних умов, від тієї ж Росії. І останнє, якби всю інформацію про ситуацію в Україні я озвучив там, то в кращому випадку просто втратив би все, а в гіршому повторив би долю Коцаби, а так у мене є можливість бути знову з ними. На жаль на це піде якийсь час.
Про патріотизм.
Не буду говорити про себе. Три історії почуті мною особисто. Перша, мати і син з Маріуполя. Виїхали до Росії. Він за програмою, за державні гроші РФ, спрямований в Саратовську область, вона зараз повертається за невісткою та онуками. Причина: війна і повна відсутність роботи. Раніше безробіття в Маріуполі була долею ледарів і п’яниць. Всі ходили на референдум і хотіли просто більших прав для регіону, але ніхто і не думав про відділення, хотіли одного: повага до своїх цінностей, ростити дітей, жити у своїй державі. Друга, сім’я підприємців з Макіївки. Чоловік, дружина, двоє дітей. У 2013 купили власний будинок в центрі міста, облаштували, виховували дітей. Дочка неодноразово брала участі в олімпіадах з математики. Почалося АТО, пожили в підвалі, менший син зірвав психіку. Всі кинули поїхали. Рік в Росії. Ніколи не думали про сепаратизм, хотіли простого людського щастя в своїй країні. Третя. Дід. Станиця Луганська. Рідну дочку під час боїв розірвало снарядом. Поїхав на батьківщину батька в Хабаровський край. Ніколи не думав про зміну громадянства, у Станиці на кладовищі залишилися дочка, батько і мати. Ніхто з них не хотів іншої країни.
Про волонтерів і почесного консула Угорщини.
Казав, але повторю: якби не волонтери, які повністю замінили собою держава, то ні на Сході, ні на Заході не було б нічого. Страшно інше, коли люди-прилипали, з чітким бізнес-планом в голові і бажанням увійти у владу на чужих плечах, орудують як шакали, дискредитуючи всіх і вся, але самі залишаються у виграші. Для таких війна просто подарунок долі і вони всіма силами хочуть продовження. Якщо врахувати той факт, що вибори до місцевих рад пройдуть після адміністративно-територіальної реформи, то маємо всі передумови до створення “удільних князівств” новими елітами. А це може розірвати Україну на частини швидше ніж будь сепаратизм. Не хочеться співати дифірамби Вишиванюку (молодшого), але коротко; скільки зробив він, видавивши з угорців і власних кишень, мало хто подужає. Згоден, буде потім стригти купони, а й банк сплачує відсотки, якщо несеш йому свої гроші. Його менеджмент на рівні, а питань немає тільки до того, хто нічого не робить.
Про журналістів та інтернеті.
Інтернет велика сила і кращий друг журналіста. Не встиг один написати, не розібравшись, як все швиденько перепостили і ось: ти вже вбивця. Спасибі начальнику УВС області, що роз’яснив що є що.
І на останок.
Легко міркувати про когось або про щось, не будучи на його місці. Думаю мав право дати деякі коментарі, як людина, яка багато втратив, що б просто сказати: давайте будувати, а не ламати, давайте домовлятися, а не стріляти. Нехай наша країна буде сильною і процвітаючою, а такий сусід і партнер викликає як повага так і бажання з ним працювати.
PS. Чому російською, впевнений так просто більше людей прочитає“.
