Почав їх збирати близько 10 років тому, пише “Репортер”.

“Давно купив один великий комп’ютер, який навіть сам не можу підняти. Він призначався для друкарень, – розповідає Олесь. – Важить близько 50 кілограмів. Є окремий блок дисководів, який тягне на кілограмів 40. Клавіатура залізна. Всього – близько центнера. Це була спроба Радянського союзу перевести роботу друкарні в цифровий формат. Поки що не запустив його. Дуже складний. Комп’ютер багато років зберігався в сирому приміщенні без опалення. Це йому нашкодило. Апарат поставлявся разом зі столом як одне ціле. Стіл з дерева. Надто важкий, тому не забрав його”.

Олесь мріє організувати постійну виставку чи музей для своєї колекції. Найстаріший екземпляр франківця 1978 року. Це комп’ютер фірми “Commodore” для гри в шахи. Його продавали в США, Великобританії та Німеччині.

“З цікавого маю шолом віртуальної реальності 1995 року. Вже тоді комп’ютерам було доступне 3D-зображення, яке зараз видають за новинку. Зображення на очі передають два маленькі монітори. Шолом підключається до спеціальної плати, яку потрібно встановити в комп’ютері. Показувати фільми комп’ютери тоді ще не могли. З шоломом можна було пограти у тогочасні 3D-ігри”.

Раритетну техніку Олесь Майгутяк знаходить на форумах в інтернеті, аукціонах. Раніше давав оголошення в газеті. Чоловік працює у комп’ютерному сервісі, ремонтує техніку. Тому постійно запитує колег про їхні знахідки. Також співпрацює з утилізаторами.

“Техніка завжди мене цікавила, з комп’ютерами знайомий уже давно. Спочатку як користувач, а вже потім як колекціонер. З часом зрозумів, що кожен старий комп’ютер особливий по своєму. Це речі, які уже ніхто ніколи не створить. Хоча б тому їх потрібно зберегти. Комп’ютери розвиваються найшвидше за все інше у світі. Відповідно, вони старіють дуже швидко. Річ, яка коштувала колись дуже дорого, сьогодні майже нічого не варта. У мене є сервер, який 15 років тому коштував 20 тисяч доларів. Зараз це вже металобрухт”.