В чому полягає діяльність правозахисника Петра Матейка?

Загалом моя діяльність пов’язана з захистом прав громадян в судах, в органах державної влади. На жаль, в Україні зараз склалась така ситуація, що для того, щоб відстояти свої права – це повинно робитися публічно, через якісь акції непокори, мітинги, тощо. Сьогоднішня кон’юнктура вимагає виносити питання порушення прав громадян (чи цілих громад) на публічний рівень.

Які права громадян порушуються зі сторони влади?

В першу чергу порушуються конституційні та майнові права, що, в підсумку, відбивається і на долі Івано-Франківська, і на долі всієї України, а я не можу залишатися до цього байдужим.

Якщо вже згадати про лісове господарство. То яка ситуація на Прикарпатті з вирубуванням лісів?

Наша область є третьою по заготвлі лісу серед областей України (перше місце займає Рівненська область). На жаль, третє місце аж ніяк не є запобіжником від незаконних вирубок, протиправних вирубок, безпідставних вирубок. Це система, яка формувалася останніх тридцять років, тому активістам досить важко ламати цю систему. Але поволі нам це все ж вдається. Шляхом відновлення територій вирубок, шляхом роботи в депутатських комісіях, завдяки участі в круглих столах з керівництвом області. Наразі, оголошено конкурс на заміщення посади керівника обласного лісового господарства, тому активісти очікують на зрушення в цій ситуації, очікують європейського, фахового підходу до роботи в цій галузі. Але ми не зменшуємо активності, перегруповуємось і з новими силами приступаємо до захисту екології.

В чому полягає ваш захист екології? Які кроки ви здійснюєте?

За два роки діяльності в нас вже є напрацьовані механізми і процедура реагування на незаконні вирубки лісів. Це – Екологічна інспекція, Управління екології, облдержадміністрація, Управління лісового господарства та лісники на місцях. Всі ці структури ми намагаємося підняти на ноги, намагаємося вести з ними діалог безпосередньо на землі, в лісі, щоб вони бачили все на власні очі.

Тобто, можна зрозуміти це так, що ці всі структури йдуть на діалог?

А вони змушені йти на діалог. Це давалося дуже важко – з акціями, з мітиннгами, але, врешті решт, ми примусили їх сісти з нами за стіл переговорів і враховувати думку громади. Зажди всі прогресивні ідеї йшли від громади і саме громада змушує вдладу змінюватись. На жаль, в Україні склалася ситуація, коли чиновники створили таку бюрократичну машину, яка не передбачає участі громади в суспільних процесах. Тому нам доводилось, образно кажучи, ламати двері чиновників. І на сьогоднішній день, можна сказати, налагоджено досить тісний діалог з чиновниками лісової галузі й ми очікуємо щонайшвидших позитивних плодів нашої співпраці.

Останнім часом ти береш активну участь в акція проти, так званих парашутистів (скомпроментованих чиновників різного рівня, котрих призначають на керівні посади в Івано-Франківській області – ред.). Наскільки є загрозливою тенденція таких призначень?

Варто відзначити, що є досить тривожні сигнали. В область намагаються заслати людей з незрозумілим (переважно темним) минулим. Залишатися осторонь, не помічати цього – це фактично забирати майбутнє в нашого міста, в наших дітей, оскільки ці чиновники прибувають сюди не будувати економіку, а її знищувати. Я вважаю, що цим людям вже давно пора, по-доброму, йти на пенсію. Є достатньо молодих, не заплямованих фахівців.

А що, на твою думку, тримає цих чиновників на посадах?

Зарплата в 3 200 гривень їх тримає… А якщо серйозно, то це ознака того, що система намагається зберегти себе. Вона настільки бюрократизувалася, обклалася законодавчими актами, що переламати її без проведення різких та негайних реформ неможливо. Три роки топтання на місці наглядно це довели. Ця система береже себе, підлаштовується під виклики, мімікрує, але громада не повинна опускати руки, бо якщо ми прогавимо й цей шанс, то наступний шанс обійдеться нам дуже великою кров’ю.

Щодо правозахисної діяльності… В яких галузях ти спеціалізуєшся?

Моя спеціалізація – земельне законодавство, екологічне законодавство і загально-природоохоронне. Також в мене є багаторічна практика в галузі цивільного законодавства. Я був начальником юридичного відділу в Державній інспекції сільського господарства, де набув певного досвіду. Наразі, вже четвертий рік, займаюся власною юридичною практикою – надаю публічні послуги.

Люди звертаються за юридичною допомогою?

Достатньо… Єдине, що пригнічує – те, що навіть якщо ви будете мати рішення суду, ніщо не гарантує того, що ваші права будуть відновлені. Ймовірність цього дуже низька. Зі ста судових рішень, на сьогоднішній день, виконується лише тридцять. Дев’ятнадцять з них – добровільно. Про що це говорить? Та про те, що якщо завтра закрити виконавчу службу, то простий мешканець України цього зовсім не відчує.

Чому так відбувається?

Вони називають низку чинників – реорганізація, зміни в керівництві, тощо… Хоча я вважаю, що система судового виконання в Україні не в силах впоратись з викликами сьогодення. Тому вона також повинна бути реформована.

Все ж… З якими питаннями до тебе найбільше звертаються прикарпатці?

Найбільш поширене питання – це порушення прав землекористування. Мова йде, наприклад, про накладку меж. З чим це пов’язано? В 90-х роках, коли видавалися земельні акти, не було системи GPS, яка зараз через супутник визначає земельні межі. Тому постають суперечки, котрі намагаються вирішити в судовому порядку. Втім наші суди зараз так само малоефективні, як і виконавча служба.

Як відбилося на вирішенні в судах правових питань підвищення ставки судового збору?

На мою думку, підвищення судового збору фактично позбавляє громадян України конституційного права на правовий захист. В суддів зарплати сто-двісти-триста тисяч гривень, у них захист, недоторканість. Натомість громадяни поряд зі служителями Феміди виглядають злидарями в яких навіть немає коштів, щоб відстояти свої права за посередництва цих же суддів. Влада, надавши суддям таку зарплату й піднявши ставку судового збору відгородила громадян від можливості захищати свої права в суді. Зараз лише багаті мають можливість виборювати щось в судах. А багатим, переважно, навіть суд не потрібен. Вони зустрічаються з суддями в неформальних зустрічах й вирішують всі питання.

Повернемось до парашутистів. Скільки їх на сьогоднішній день в місті, в області?

В нас є цілий список таких осіб, які, в кращому (для них) випадку повинні бути звільнені. Щодо прізвищ, то я наразі не буду їх озвучувати через те, що мені будуть пришивати якусь політику. Але, зазначу, що ми на сьогоднішній день проводимо роботу, збираємо інформацію. Коли будемо мати достатньо фактів, тоді громадськість ці прізвища почує. Як почула сьогодні ( 12 квітня – ред.) ім’я полковника податкової міліції Віктора Лилика.

А чи буде сподівана реакція правоохоронних органів на оприлюднення прізвищ?

Коли приходять активісти, коли приходять журналісти, то правоохоронні органи вже змушені реагувати, оскільки їм не хочеться розділяти участь цих чиновників.

Що спонукало тебе зайнятися правоохоронною діяльністю?

Ситуація в країні. Ми вже достатньо набачилися «патріотів» у вишиванках, які вчора кричали «Слава Україні!», а сьогодні перші побігли брати хабарі. Це доконаний факт і ми не можемо на це заплющувати очі. На мою думку, ми зараз стали заручниками ситуації, коли, щоб щось змінити, потрібно йти й брати участь в громадському житті.

В Україні провалля між владою і громадянами шириться щодня. Що цьому протиставити?

Свого часу в Англії склалася ситуація, коли селяни, через великі побори, почали палити маєтки, спалювати Лондон. Тоді Палата лордів вирішила перекинути місток між владою й підданими – створили палату представників і надала можливість народу приймати участь у формуванні державної політики.

На сьогоднійшній день наші олігархи, наші чиновники повинні збудувати цей міст між владою й громадою (місцевими громадськими лідерами, місцевими активістами, людьми з чистою репутацією), щоб забезпечити баланс, так званий закон Макіавеллі, коли є противага сил. Бо якщо є одна сила провладна і в більшості – це завжди закінчується диктатурою.

Що робити владі в такій ситуації?

В режиму Порошенка зараз лише один вихід – забути, що він сам олігарх і очолити боротьбу проти своїх колег по цеху, бо вони цю країну роздеруть.  Ми добре знаємо, що три роки тому був негласний договір між олігархами про ненапад і розподіл ресурсів. Всі проце знали, але мовчали, щоб зберегти країну, щоб був баланс олігархів, для того, щоб не було сепаратизму в інших областях. А це призвело до того, що народ почали безсоромно обдирати – підвищенням тарифів, підвищенням податків.

Олігархи знахабніли?

Так. І тому загострюються питання, тому люди виходять на вулиці й ставлять ці питання.

Який прогноз?

Я думаю, що Порошенко очолить цей процес по знищенню цієї системи. Бо, в іншому випадку, він буде знищений сам цим нерівним балансом сил. Він буде змушений це зробити – його примусить ситуація, політична коньюктура (зовнішня, внутрішня).

І що, буде зруйнована вибудувана за чверть століття «система пилесосу», коли тіньові гроші збираються на місцях та йдуть на самий верх?

На мою думку щось змінити спроможна лише фінансова децентралізація. Це може спрацювати. Є перші позитивні ознаки того, що це можливо, що це працює – це збільшення місцевих бюджетів, збільшення повноважень місцевої влади на розподілення цих коштів.

А чи не призведе це до так званого явища місцевих князьків?

Я думаю, що тут якраз має спрацювати вже згаданий закон Макіавеллі, коли влада, залишаючи за собою силові важелі, віддає на місця питання фінансові.

Тобто, надія є?

Якщо європейці та американці нам ще щось пропонують, – це свідчить про те, що на нас не махнули рукою.  Справа лише за нами.