19679721_10207363051553086_1261618576_n

А ще кілька порад про те, як вдало організувати мандрівку та де шукати найдешевші та найвигідніші туристичні пропозиції. Про це пишуть Версії з посиланням на  ВЕЖА.

Наталя Темех, 21 рік, студентка-художниця, відвідала 11 країн.

1i54UW67mqw
Недавно я підраховувала скільки країн я відвідала, їх виявилось 11 – Угорщина, Австрія, Чехія, Білорусь, Канари (Іспанія), Швеція, Литва, Латвія, Естонія, Польща та Румунія. Перша закордонна подорож була у вісімнадцять років, ми з мамою вирішили «тусанути», у нас були відкриті візи. На травневі свята ми поїхали у тур, це була Угорщина і Австрія. Потім я їздила до знайомих у Краків (Польща), а далі, по програмі Тезе, я відвідала Чехію. Влітку наступного року ми з подругою влаштували семиденний тур Польщею.  До речі, з подорожі ми повертались з дуже цікавою компанією – з чоловіком-корейцем, який викладає історію у Карловому університеті. Він їхав мандрувати і вивчати Україну. Пам’ятаю, я йому англійською пояснювала походження слов’янських мов, бо він не розумів різниці між українською та російською мовами.

14-денну подорож Україною ми з подругою здійснили у вісімнадцять. Їздили ми зазвичай автостопом. Тоді ми ще ні за що не боялися, були наївні і впевнені, що нам поталанить. Загалом у вечірню пору будь-де стопити важко, найлегше стопити в Центральній Україні. Дуже люблю їздити Україною, особливо люблю вилазити в наші гори. В Україні ти до всього ставишся як до звичного. Закордоном все якесь інакше і нове. Припустимо, на Канарах мені було цікаво дізнатися як місцеві люди сприймають усе довкола, їх побут. Вони живуть дуже легко – без сімейних скандалів і конфліктів, не гоняться за матеріальними благами. Цю легкість ти відчуваєш у всьому. У цих людей можна справді повчитися.

У подорожі ти зустрічаєш багато людей, у яких дійсно є чому повчитися. У Литві я жила у двох сестер-бабусь, які ставились до мене надзвичайно гостинно, постійно про все піклувалась. Моментами мені було навіть незручно, що я завдаю їм стільки клопоту, тому спитала, чому вони так роблять. Вони відповіли, що колись їх навчила мама такій мудрості: «Гість в домі – Бог в домі».

Мандри навчили мене не хвилюватися через дрібниці, іноді потрібно вміти віддати все у руки Богу. Ще подорожі вчать насолоджуватися тим моментом, який ти переживаєш зараз, не хвилюватися про минуле чи майбутнє, а жити в той момент – який є.

Подорожі вчать насолоджуватися тим моментом, який ти переживаєш зараз, не хвилюватися про минуле чи майбутнє”

11264913_1577211472551643_7419095206181205192_n

Якщо згадувати якийсь момент з подорожі, то такий: ранок, ми на кораблі пливемо у  Швецію, у слід за кораблем утворюється біла шумка, за обрієм починає світати, сходить сонце, навколо нас маленькі красиві шведські острівці – це спогад неймовірного відчуття свободи і затишку.

Потім згадується Румунія, де я була на планері. Ми здружилися з художниками з Рахова, разом розмістилися і малювали засніжені, як вони називають, румунські Альпи. Вони дуже красиві – скелясті, а їхні вершини, хоч це вже був травень, – засніжені. Ми багато жартували і вчились малювати. Подорожі затягують мене у власну зону комфорту і домашній затишок. Якщо б не мандри, навіть не уявляю, де б я брала натхнення, напевно я б робила все машинально та зразково. Для мене мандри – це відпочинок і джерело енергії. Після подорожі дуже добре працювати. Я страшенно хочу і люблю повертатися до дому: робити щось краще і покращуватись сама.

“Подорожі затягують мене у власну зону комфорту і домашній затишок”

Витрати в подорожі  залежать від того, яка ти людина. Коли я була молодшою, для подорожі мені не потрібно було багато. Під час мандрів Україною, ми витрачали мінімум грошей на пересування і житло, але багато – на їжу. У кожному місті, де ми зупинялись, ми купляли морозиво. Але були й інші випадки. Я не підривна в тому плані, що в дорогу я візьму тільки стандартний набір. Ні, в мене все не так. У мене повинна бути і аптечка, і додаткові гроші на випадок якось глобальної ситуації. Тобто речі, які мене будуть страхувати і з якими я буду відчувати безпеку. Я завжди маю мати фотоапарат, якщо я їду без нього, то я не їду нікуди. Я люблю фотографувати і малювати, не роблю це професійно, тому не розраховую, що це буде подобатися широкій аудиторії. Для мене фото – це щось таке особисте, я дуже рада, коли людям подобається, що я роблю. Ви спитаєте чи я себе шукаю? Ні я себе не шукаю, але можливо саме таким чином я себе знайду (сміється).  Дуже важливими для мене є сувеніри. Коли я їхала в Тезе в Литву, Латвію та Естонію, то в програму було включене проживання та транспортування, а на їжу та все інше ми витрачались самі. Їжу я закупила в Україні, там фактично нічого не купляла, натомість десь 100 дол. витратила на сувеніри.

Зараз в планах одна гірська країна. Думаю, в кінці літа ця мандрівка відбудеться. Ще від другого курсу я мрію про Грецію. Я відвідала лекцію, на якій спікером був хлопець, котрий розповів про подорож з друзями на машині Грецією. Вони їздили різними містами, відвідали Афіни, різні культурні пам’ятки та навіть залізли на Олімп. Для мене це стало мрією, хочу з найближчими друзями повторити цей маршрут.

Я люблю писати пости, навіть маю свій блог Записник динозабрика, але зовсім не сприймаю копійовані тексти. Краще заглибитись в атмосферу місця в якому ви є зараз, а не писати пост про те, який ти класний/класна, бо відвідав те чи інше місце.

_DSC0138

Микола Яриновський, 29 років, інженер, відвідав 16 країн.

DSC_0438

Я підписаний на розсилку багатьох блогерів-мандрівників, тому у порівнянні з ними я відвідав, на мою думку, не так і багато країн: Польща, Литва, Латвія, Естонія, Австрія, Німеччина, Італія, Угорщина, Франція, Іспанія, Білорусь, Росія, Грузія, Єгипет, Об’єднані Арабські Емірати, Туреччина. Проте мої друзі звертаються за порадами щодо організації подорожей за кордон.

Перша моя подорож була з батьками, коли мені було ще років 5. Ми пішли з сім’єю в гори. Пам’ятаю, тоді мама пошила для мене невеликий рюкзачок, це був мій перший серйозний вихід. Ми підіймалися на хребет Кострич. Це було круто, ці спогади живуть досі. За кордон вперше поїхав у 2004 році у Польщу.

Подорожую як через турагенство, так і з власним плануванням. Наприклад, в Єгипет двічі їздив через турагенство. Переваги таких мандрівок полягають в тому, що не потрібно ні про що переживати, агентство про все піклується та організовує замість тебе, та, що не менш важливо, забезпечує поїздку безпекою. Загалом мені більше подобаються мандрівки із самостійним планування. Тоді можна краще вивчити життя і побут місцевого населення, поспілкуватися з людьми, скоштувати місцеву кухню, – розширити свій кругозір, що для мене під час подорожі є дуже важливим.

“Мені більше подобаються мандрівки із самостійним планування. Тоді можна краще вивчити життя і побут місцевого населення, поспілкуватися з людьми, скоштувати місцеву кухню, – розширити свій кругозір”

DSC_0332

Деякі мої поради: якщо ви збираєтесь самостійно мандрувати – потрібно наперед продумати місце проживання, подбати про хороший страхувальний поліс, повинна бути наявність грошей ( готівка і банківська карточка), якщо це Європа, то це має бути карточка з євро (щоб уникнути втрати коштів на конвертації валюти), потім – продумування маршрутів пересування. Потрібно наперед дізнатися про визначні місця країни, яку ви відвідуєте і вже тоді планувати маршрут.

Чи потрібно багато грошей, щоб вирушити в подорож? Будучи студентом я багато подорожував, об’їздив значну частину Польщі, при цьому витрачаючи мінімальні суми коштів. Наперед продумував маршрути переміщень, які були найдешевшими, зазвичай це були нічні переїзди поїздами. Жив зазвичай у хостелах, іноді в знайомих у гуртожитках. Звісно, чим більше грошей, тим більше ти собі можеш дозволити, більше побачити і скуштувати, але гроші не є основною перешкодою, головне – бажання .

“Чим більше грошей, тим більше ти собі можеш дозволити, більше побачити і скуштувати, але гроші не є основною перешкодою, головне – бажання”

Кожне відвідане місто цікаве. Я володію англійською мовою і, оскільки в Європі та в багатьох інших країнах більшість людей розуміють цю мову, маю можливість спілкуватись з місцевим населенням, від людей можна дізнатись багато цікавого про їхній побут, а також рекомендації щодо організації Вашої мандрівки.

Деякі ресурси, якими користуюсь: пошук авіаквитків skyscanner.com.ua, житло booking.com, навігація –застосунок maps.me.

Дуже приємно було мандрувати Грузією. Всім відома гостинність грузинів, до українців вони надзвичайно привітні. Коли ми казали, що з України, то це зазвичай закінчувалося застіллям, українці для них великі друзі, це було дійсно круто.

Поділюсь класним і цікавим досвідом, коли два роки тому, під час мандрівки Грузією, ми з дружиною та друзями брали в оренду машину. Ми взяли машину та туристичне спорядження і спланували таким чином маршрут, що через день ми ночували в наметах (одна ніч в готелі, а наступна – в наметах). Ми їздили різними містами, відвідували відомі туристистичні об’єкти, підіймалися в гори. Пересування нам обійшлося дешевше, окрім того побачили цікаві місця, які віддалені від туристичних маршрутів. Ще один плюс в оренді автомобіля, якщо ви берете багато речей, ви їх не носите «на собі», а везете у багажнику машини. Це справді зручно.

IMG_20151011_123655

Я п’ять років проживав в Криму, тоді багато мандрував півостровом. Коли тільки приїхав в Крим, мені подарували книжечку з переліком сотні найкращих місць Криму, які варто відвідати. За час проживання в Криму, я майже їх всіх відвідав, окрім гори Роман-Кош. Якщо вивчати глибше, дізнатися історію – стає зрозуміло, що Крим концентрує в собі потужний історичний та культурний пласт і це вражає. Якщо брати місцевість України, яка найбільше вразила – то це Крим. Враховуючи, що полюбляю спорт, мені подобається скелелазіння, парапланеризм, плавання та інше – то під час проживання в Криму в мене була окремо відведена кімната, де зберігалося туристичне спорядження (його було дуже багато).

У майбутньому дуже хочу побувати на озері Байкал.

Ми багато подорожували Європою, і якось я замислився, чому подорожую Європою, якщо є ще багато дійсно гарних міст в Україні, які ще не відвідав. У нас багато культурних та історичних пам’яток, які, на жаль, мало відомі. Плануємо наступну мандрівку, яка буде пролягати Україною та Європою. Ми плануємо маршрут по цікавих місцях в Одеській області, потім Молдову, Румунію ну і звісно завершимо подорож зупинкою у рідному Франківську, оскільки зараз не проживаю у ньому. Франківськ для мене завжди був найкомфортнішим містом.
Подорожі мене навчили тому, що завжди потрібно допомагати людям. Перше позитивне враження Європи – тобі готові допомогти, до кого б ти не звернувся. Це було для мене повчальним.

 

Олена Третяк, 50 років, директор ТРК «Вежа», відвідала 26 країн.

93

Нещодавно під час реєстрації на  Couchsurfing, потрібно було вказати країни, які я вже відвідала, тоді я нарахувала 26 країн – це вся Європа, окрім Португалії, Скандинавських країн та Англії, кілька Азійських країн, Грузія, Киргизстан та Америка. Подорожувати я почала дуже рано, ще з батьками. Першу подорож не пам’ятаю, оскільки на той момент мені не було і трьох років, ми їздили у Абхазію.

Дуже люблю подорожувати Україною. Місця, які відвідала в Україні просто фантастичні: Закарпаття – європейська, з елементами угорської культури область України та з термальними водами рідкісного складу; Київщина – з унікальними історичними пам’ятками; Львівська область – з містичними старовинними замками; на Сході України була мало – була в Харкові та Миколаїві, дуже люблю морську частину  України. Там зовсім інакший уклад життя. На піщаному косі-півострові Арабатська Стрілка мене зачарували дуже красиві місцеві жінки з розкішним волоссям. Напевно це пов’язано з тим, що там є достатня кількість йоду.

З туристичною компанією я їздила тільки один раз, і одразу зрозуміла, що не варто переплачувати гроші за те, що тобі організовують відпочинок. Туристичні компанії організовують поїздки можливо й добре, але з власним баченням. У наш час інтернету це можна зробити самостійно, при мінімальній затраті коштів. Як це практично зробити розкажу на прикладі Барселони,  країни, яку я відвідала нещодавно. Подорожі потрібно планувати заздалегідь, квитки необхідно придбати як мінімум за три місяці перед поїздкою. Коли ви вже знаєте дати своєї відпуски, переглядаєте всі пропозиції на всіх можливих лоукостах, потім перевіряєте чи справді це найдешевша ціна. Після придбання квитка можна вже планувати житло. До прикладу, квитки останньої подорожі коштували – 39 злотих з Варшави у Барселону і 59 злотих зворотній квиток. Квиток на автобус з Івано-Франківська до Варшави коштує 450-500 грн. Тим, хто не боїться фізичних навантажень, поїздку можна ще здешевити – автобусом можна доїхати до пішого переходу до Польщі, а потім вже пересісти на польський автобус, вартість проїзду якого становить від 2 злотих, якщо придбати квитки заздалегідь на сайті PolskiBus.com. Найдорожче пересування між країнами.

“Подорожі потрібно планувати заздалегідь, квитки необхідно придбати як мінімум за три місяці перед поїздкою” 

Поселення. Ми раніше шукали житло на booking.com, потім ми перейшли на сервіс Airbnb – тут власники житла розміщують свої пропозиції, тому вартість ще дешевша. А на сайті Couchsurfing можна взагалі знайти безкоштовне розміщення в помешканнях. Для реєстрації на цьому сайті потрібно вказати, яке житло та послуги подорожуючим можеш надати ти. Також необхідні відгуки від людей, яких ти вже приймав – добра рекомендація замість коштів.

Житло в Барселоні ми знайшли через Airbnb. Власник житла – іспанець, він має кілька будиночків, які здає для туристів. Для порівняння вартість хостела – 10 євро (в кімнаті для 10 людей; кімната для двох людей коштує 20 євро), а вартість його житла – 11 євро з людини. Ми жили в чудовій квартирі з окремими спальнями, і що дуже важливо та зручно для туристів, у нас була власна кухня. Значна частина витрат – це харчування. Припустимо, щоб поїсти в кафе чи ресторані необхідно від 10 євро за людину, якщо порахувати на три рази в день і на кількість днів – то виходить кругленька сума. Тому для нас наявність кухні у житлі є обов’язковою. Продукти ми купляємо у звичайному супермаркеті, їх вартість приблизно така ж сама як в Україні, є продукти навіть дешевші. У Барселоні дуже сподобались ціни на фрукти, у нас таких фруктів нема. Навіть якщо вони є по назві, припустимо авокадо, манго, то по якості вони інакші – дозріліші та свіжіщі.

Колись мене вразила Австрія і Відень своєю помпезністю. Зовнішня сторона будинків не відрізнялася від внутрішнього оздоблення, настільки вони були доглянутими та красивими і зовні, і в середині.

У Німеччині була у багатьох містах. Ця країна мені дуже подобається архітектурою та історією, та ще тим, як німці бережуть власну старовину. Мені здається, що жодна країна не ставиться до своєї культурної спадщини так ретельно. До прикладу у Квітлінбурзі, що в землі Саксонія-Ангальт, збереглися будинки 11 сторіччя в стилі «фахве́рк» –  звичайна мазанка, яка будувалася з підручних матеріалів (тирса, солома), що закладалася між дерев’яними балками. З часом це все трохи вигнулося, але воно стоїть, всередині можна ходити. Будівничі, які пізніше його реставрували  або меценати, які фондували будівництво, навіки залишитися в пам’яті людства. На старих будовах можна побачити фігурки людей, поруч з якими на стінах підписи, хто ці люди. Здивував мене один з будинків з такими фігурками людей, де всі фігурки стояли, окрім однієї, що була опущена вниз головою. Я спитала в екскурсовода, що це означає, вона пояснила, що при будівництві один чоловік загинув, тому його зобразили таким чином.

Кілька років тому я була у князівстві Монако. На той час я вже була в Італії та Франції, які мені дуже полюбилися. Думала, що морські країни мене вже так сильно не здивують, але Монако змінило моє уявлення. Поєднання розкоші і чудового багатства з вишуканим смаком навряд чи залишать когось байдужим: гранітні тротуари, мармурові пішохідні доріжки, унікальний рослинний світ, екзотичні птахи, палац Князівської родини початку 13-го століття – все довкола вражає архітектурними та технологічними рішеннями. Казино Монте-Карло являє собою зосередження шику, веселощів, вічного свята і великих грошей. Перед казино розташована гігантська лінза, в ній можна побачити і палац, і себе, і все довкола. В Опері Монте-Карло, де колись виступав легендарний Федір Шаляпін, навіть літом жінки були в дорогих шубах, а запах був такий, що здавалося, парфумерний бутік вилив всі свої парфуми. Ще скажу, що це дуже маленька країна. Ми заїхали в Монте-Карло автобусом і не знайшли вільної парковки, тоді нам довелось виїхати в Італію і розвернутись там.

Дуже сподобався мені Рим. Його я можу порівняти з класним сайтом – ти робиш два кроки по Риму, повертаєш наліво – і поринаєш в зовсім інше середовище, направо – і це ще один світ. Ця країна дихає історією, уже не кажучи про центр католицизму місто-державу Ватикан. Рим – це імперія, імперський дух просто таки витає у повітрі. Рим, як і пізніше Вашингтон, збудований таким чином, що ти відчуваєш себе маленькою мурашкою у цьому світі. Колони споруд знизу широкі, а до верху – починають звужуватися, усюди помпезні масивні скульптури, позолота. Рим у всі часи цікавий для дослідників, про римську імперію знято багато фільмів, написано книг, три тисячоліття історії залишили  стільки всього таємничого, що часто виникають непорозуміння, що було реальністю, а що стало просто красивою легендою. Це дає добрий ґрунт для письменників, надихає туристів і не залишає байдужим нікого. Центр Риму насправді дуже маленький. Його можна обходити кілька разів, і кожного разу він по-іншому відкривається. От наче ти вже був на цьому місці і бачив цю колонну, але поруч знаходиш щось, чого не помітив і починаєш знайомство знову і знову.

19578271_777507542410977_1550002907_n

Країна, яка мені найбільше сподобалась – це Іспанія. Мені віддавна подобається творчість Антоніо Гауді. Про Барселону мені багато розповідала і донька, і знайомі, які вже відвідували цю країну. Але ніякі слова та фотографії не передадуть велечі того, що створив геній Гауді. Він будував у власному стилі і настільки випередив свій час, що довгі роки архітектори не наважувалися добудувати елементи Сагради Фамілії по залишених ним кресленнях та схемах, поки не з’явилися новітні технології комп’ютерного проектування.

Барселона дуже демократична. Барселона – це Каталонія, це не Іспанія. Мешканці Барселони постійно наголошують, що вони каталонці, а не іспанці. З багатьох балконів звисають каталонські прапори, поруч може бути і іспанський, які відрізняються тільки гербом. Каталонці дуже вільні, горді, незалежні та відкриті, це видно з першого погляду. Спілкувалися ми мало, оскільки мало хто з місцевих мешканців говорить англійською. Але коли ми звертались до них за порадою, то вони завжди намагались допомогти. У літній період майже половина мешканців Барселони – це туристи, при цьому місцеві дуже до них відкриті та гостинні, таке враження, що тебе тут чекають. Приємно було побачити багато фонтанів з питною водою, у всіх фонтанах встановлені бронзові краники, вода не окислюється, вона придатна для пиття. Місто має великий перепад висот, тому просто на вулицях розташовані прозорі ліфти та ескалатори, скористатись якими можна безплатно. У Барселоні дуже хороший клімат, смачні й дешеві фрукти, багато малесеньких магазинчиків, в яких є все для того, щоб приготувати вечерю або перекусити. Багато кав’ярень. Дуже сподобався барселонський хліб. Кожен магазинчик та кав’ярня має свою піч. Хліб та круасани вони випікають власноруч. Ще ми бачили, що в Барселоні в людних місцях дуже багато поліції, хоч вони і не кидаються в очі. Підозрюю, вони дуже швидко реагують на злочини. В плані безпеки Барселона мені дуже сподобалась, через це я б там залишилась жити.

Хочеться жити в комфортному місці, але незважаючи на велику кількість відвіданих країн і міст – це все ж таки Івано-Франківськ. Тут ти знаєш мову і людей, можеш реалізовувати якісь свої права, а туристом добре бути в будь-якій країні.

Я давно мріяла про Барселону, зараз я продовжую в цій мрії перебувати, ще навіть не розібрала до кінця фото, адже смакую кожен момент подорожі. Колись з подругою ми дуже хотіли поїхати в Нову Зеландію, але це було на рівні розмови, туди мало хто їздить. Є загальновідома фраза, що подорожі змінюють уяву про світ. Мені шкода людей, які не подорожують. Подорожувати дуже легко. Не потрібно їхати за три дев’ять земель. Подорожувати можна і в сусідню область. Світ відкритий і дуже різний. Коли ми живемо в своєму середовищі і нікуди з нього не висуваємося в нас з’являється думка, що ми керуємо життям. Але це далеко не так. Ми маленькі зернятка, яких створив Господь. Добре, що нам вдається нести свою ідентичність і свою культуру іншим людям; добре, що ми можемо поїхати і побачити інших людей.

“Добре, що нам вдається нести свою ідентичність і свою культуру іншим людям; добре, що ми можемо поїхати і побачити інших людей”

Наталя Каблюк, 28 років, фотограф, відвідала 28 країн

19622501_10207363017392232_1480391199_n

Я завжди казала, що в 28 років я маю відвідати 28 країн, так і сталося. Підозрюю, до кінця року їх стане ще більше. Зараз об’їздила вже майже всю Європу (не була тільки в Албанії, Сербії, Чорногорії, Грузії, Фінляндії, Португаліі та Іспаніі). Подорожувати розпочала з мандрівок Україною, спочатку це була Західна Україна, потім були всі інші області. Ми з чоловіком побували у всіх областях, окрім таких великих міст як Харків, Донецьк, Запоріжжя та Полтава. Я дуже люблю замки «Золотої підкови Львівщини» (Олеський, Підгородецький та Золочівський замок). Звідти можна вирушити в Дубно (де також є замок), потім – в Луцьк, а там уже недалеко до Берестечка (Козацькі могили), завершити подорож можна в селищі, де народилась Леся Українка. Це чудовий маршрут десь на 500 км. і три-чотири дні часу.

Улюблені країни – це Ісландія, Норвегія та Італія.  Недооціненою країною я вважаю Румунію. Всі думають, що там окрім коней та циганів більше нічого нема, насправді ж в Румунії дуже добре збережена автентичність сіл і побут місцевих людей. Можливо, це все трохи дико виглядає, але колоритно. Я вважаю, якщо ти їдеш в країну, в якой свої правила і стиль життя, то потрібно її сприймати такою, яка вона є, або не їхати зовсім.

“Якщо ти їдеш в країну, в якої свої правила і стиль життя, то потрібно її сприймати такою, яка вона є” 

Здивування в плані природи викликала Ісландія. Вона здивувала мене розміром, адже це практично країна-острів. Населення – 300 тис. чоловік, 200 тис. з яких проживає в столиці. Якщо їздити по цілому острові, то зустріти можна одиниці людей. Якщо ви втомлені від людей – вам в Ісландію. Страшенно сумую за цією країною, думаю ми поїдемо туди ще. Завжди між містом і природою я виберу природу. Коли ми прилетіли в Ісландію, то побачили красиву зелену країну з чудовими водоспадами, овечками та конями. Буквальна за 50 км. починається чорний пляж Вік, який утворився внаслідок виверження вулкану. Після пляжу Вік ви потрапляєте до голубого кольору льодовика. Ісландія дуже кольорова. Мені здається, що в Ісландії поєднані всі кольори планет нашої Сонячної системи. Таке відчуття, що Ісландія поділена на шматки, кожен з яких має інший колір+

19679763_10207363051353081_789623936_n
Подорожі для мене –  це стиль життя, я ніколи нічого від них не очікую. Я вважаю, що світ великий і прекрасний. Я побачила дуже мало, навіть не 10% всіх країн світу, тому зміст життя – побачити всі країни. Чого мене навчили мандри – так це адекватно поводитися в екстремальних ситуаціях. Раніше я боялася літати. Зараз найкрутіший момент – це зліт і посадка, я перестала боятися авіаподорожей.

“Подорожі для мене –  це стиль життя, я ніколи нічого від них не очікую. Я вважаю, що світ великий і прекрасний” 

Кожна подорож змінює погляди і до людей. Ми дуже хвилювалися перед польотом на Шрі-Ланку. Це була одна із країн, куди я найбільше боялася, але хотіла потрапити. Вона виявилася однією з найбезпечніших місцин, в якій ми були. Мені не було страшно гуляти ввечері, сидіти на пляжі, чи контактувати з людьми. Можливо тому, що місцеві люди буддисти, вони вірять в карму, тому навмисне нікому зла не причинять. Тамтешні мешканці не намагаються нікого обманути, спілкуються щиро та радо діляться своїм побутом. В мене дуже теплі спогади про цю країну.

Я завжди кажу, що Франківськ – найкраще місто на землі, думаю, я ніколи звідси не переїду, хіба що на недовгий термін. В плані проживання мені подобається Італія. Подобається тим, що в Італії дуже легка мова, смачна кухня та вино, красива природа. Ще один плюс – Італія дуже велика країна, якщо на півночі багато гір та озер, то на півдні неймовірна природа моря та островів. Там можна жити кілька років, і все одно всього не побачити, навіть якщо не враховувати міста, тільки природні об’єкти.

“Я завжди кажу, що Франківськ – найкраще місто на землі, думаю, я ніколи звідси не переїду”

Дуже хочеться поїхати у Непал, але він потребує фінансових та часових затрат. Туди я поїхала б не на тиждень, а десь на місяць, щоб пожити там, відчути і поспілкуватися з місцевими людьми, побачити гори та Еверест. Я не часто ходжу по горах і ще не знаю як складеться, але буду сподіватись на краще, а там вже побачимо.

Час від часу я користуюсь туристичними агенціями. Є певні види відпочинку, які таки чином виходять дешевшими, аніж самостійні мандрівки. Наприклад, цього року ми з чоловіком їхали на Шрі-Ланку, сума грошей, яку ми заплатили турагенції за переліт та проживання у готелі, була б майже на тисячу дол. дорожче, якщо б ми самостіно купляли авіаквитки  та поселялись у готелі. Така велика різниця, оскільки туроператори викуповують чартерні рейси. Таким чином можна зекономити. Ввесь інший час подорожі ми сплановуємо самостійно, це набагато зручніше і цікавіше. Вся необхідна інформація доступна в Інтернеті. Щоб подорож була вдалою необхідний чіткоспланований маршрут. Коли є порядок, немає непорозумінь, все іде добре. Ми можемо звернути, якщо по дорозі зустрічаються якісь цікаві точки, але все одно стараємося притримуватися визначеного маршруту. Ну і звісно – гарна компанія. Не обов’язково підбирати спеціально компанію, але перед довгою і важливою подорожжю краще всім разом з’їздити в гори. Там можна побачити як люди поводяться самі по собі  та один з одним.  Після цього стає зрозуміло, чи можна вам разом їхати у довгу подорож.

19679721_10207363051553086_1261618576_n

Інтернет відкриває багато платформ та таких лоукостів, як Wizzair та Ryanair. Завдяки ним подорожі стали доступнішими не тільки в плані перельоту, але й проживання. Наприклад, коли ми летіли до Норвегії, то платили за переліт 30 дол. за квиток туди і назад. Ще одним зручним і доступним способом пересування є оренда машини. Якщо їхати з компанією і ділити всю суму на кількох, то виходить досить дешево. Якщо ми не їдемо у подорож власним автомобілем, то майже завжди беремо машину на прокат. Автомобіль – це свобода пересування, ти можеш більше побачити. Так, є ще потяги та автобуси, але вони прив’язують до чийогось бачення. Мені подобається більше самій складати маршрут подорожі, бачити саме ті місця, які би я хотіла відвідати.