5 січня українці відзначають Надвечір’я Богоявлення, дотримуючись давніх традицій посту, освячення води та щедрування. Дата свята змінилася після переходу ПЦУ та УГКЦ на новоюліанський календар.
П’ятого січня українці святкують Надвечір’я Богоявлення, відоме в народі як другий Святвечір або Голодна кутя, яке цього року вперше відзначається за новоюліанським календарем, на який Українська греко-католицька церква та Православна церква України перейшли з 1 вересня 2023 року, змістивши дату святкування на 13 днів раніше порівняно з колишнім юліанським календарем.
Традиції другого Святвечора
Традиційно цього дня у храмах проводиться велике освячення води, яку віряни вважають особливо цілющою, причому “вечірня вода”, освячена в навечір’я Богоявлення, за народними віруваннями має більшу силу, ніж освячена на саме Водохреще, а перед святковою вечерею господар дому окроплює цією водою всіх присутніх та оселю.
Протягом дня християни дотримуються суворого посту, не споживаючи їжі до появи першої зірки, після чого родини збираються за святковим столом, накритим традиційними пісними стравами, серед яких обов’язково присутні кутя, узвар, вареники, капуста, риба та голубці, при цьому, як і на різдвяний Святвечір, на стіл кладуть сіно та ставлять дідуха на покуття.
Звичаї й обряди другого Святвечора
В різних регіонах України збереглися унікальні звичаї святкування: на Галичині цей вечір називають Щедрим і традиційно щедрувати ходять переважно дівчата, а подекуди – навпаки, хлопці відвідують лише ті оселі, де є дорослі дівчата, тоді як на Поділлі господині замішують тісто на свяченій воді для малювання хрестів на стінах будівель.
Особливе місце в обрядовості цього дня займають ритуали, пов’язані із захистом та добробутом: після вечері традиційно спалюють “дідуха” на вигоні або в садку, що символізує завершення зимових свят та прикликання весни, солому з-під скатертини використовують для обв’язування фруктових дерев задля кращого врожаю, а дівчата проводять традиційні ворожіння.
Наступного дня, на Богоявлення, віряни беруть участь у святковій літургії, яка завершується великим освяченням Йорданської води, яку зберігають протягом року, а протягом тижня після свята жінки традиційно утримуються від прання на річці, доки освячена вода не “перетвориться” на звичайну.
