14 січня до голови Калуської станиці Братства вояків ОУН-УПА Степана Петраша з вітаннями завітали численні гості, пишуть Версії з посиланням на “Вікна”.

До привітань долучилися і юні таланти – дитячий колектив зі Студінської школи І-ІІ ступенів, повідомляє прес-служба Калуської РДА.

Степан Петраш народився 14 січня 1927 році в селі Залуква біля Галича в родині колишнього вояка Української Галицької Армії Миколи Петраша.

У 1943 році 16-річний Степан вступає до Юнацтва ОУН, проходить вишкіл і отримує підпільне псевдо «Данилко».

На початку 1944 року Степан разом з двома товаришами направили на вишкіл в підстаршинську школу в Карпати, але за наказом районного провідника ОУН він три місяці виконує обов’язки станичного в селі Залуква. У складі місцевої боївки «Данилко» проходить бойове хрещення у бою з угорськими військами.

Восени 1944 року Степан брав участь у боях з відділами НКВС біля села Тязів і між селами Майдан і Вікторів.

Разом з товаришем Іваном Лисаком «Шугаєм» потрапляє до спецбоївки районного референта служби безпеки (СБ ОУН) Михайла Нагнибіди «Артима». У спецбоївці Степан виконує особливі доручення, в основному пов’язані з розвідувальною і контррозвідувальною діяльністю, наприклад, супровід легендарної розвідниці Ольги Чемерис «Дніпрової».

11 березня 1945 року, повертаючись до рідного села Залуква, через розкритий конспіративний зв’язок Степан Петраш потрапив у засідку:

Відтак 22 квітня 1945 року військовий трибунал НКВС засудив Степана Петраша на 10 років позбавлення волі та на 5 років позбавлення прав.

Покарання відбував у таборах ГУЛАГу, працюючи на шахтах Воркути. Тут він стає членом підпільної організації політв’язнів «Північне сяйво», а в 1953 році він серед активних організаторів Воркутинського повстання, яке було жорстоко придушене радянською владою:

Звільнений у жовтні 1954 року. Степан Петраш зміг повернутися в Україну лише в 1972 році. У Воркуті Степан одружився зі Стефанією Кульчицькою, підпільницею із Самбірщини, яка також відсиділа у таборах 10 років.

Попри поважний вік, пан Степан займається активною громадською діяльністю, очолює станицю братства вояків ОУН-УПА. Ініціював і керував спорудженням низки пам’ятників командирам УПА, перезахороненням загиблих повстанців. Ветеран УПА часто відвідує школи, проводить зустрічі з молоддю і видав книгу споминів “Була собі пригодонька”.

Більше про презентацію книги — у відео з архіву “Вікон”: