DSC_3348

На військову територію автобус з представниками влади, артистами, трьома священиками та журналістами пропускають без проблем. А от про доз­віл на спілкування з військовими, фотографування та відеозйомку чомусь не подбали. Тому не все вдалося побачити, на жаль.

В Яворові 47 мобілізованих коломиян перебувають майже місяць. Є тут і призовники, і добровольці. Вчитимуться до кінця лютого, а далі їх розподілять по частинах, ближче до сходу. Загалом на полігоні нині кілька тисяч новобранців.

За словами одного з офіцерів (не називає себе, бо ж треба дозвіл), четверта хвиля мобілізації в порівнянні з трьома попередніми – свідоміша. Мовляв, попередні призовники іноді зловживали спиртним…

Поки у клубі гості готують музичні інструменти, біля входу збираються військові. Тут і старші чоловіки, і молоді хлопці. Втомлені. Хтось веселий, хтось не дуже. Курять, говорять між собою та з гостями. Їх відпустили з навчань на кілька годин, аби розвіялися.

Окремо стоїть невисокий молодий чоловік. Не стає до спільних фото, майже ні з ким не говорить. Це Василь, він доб­роволець. До візиту земляків ставиться якось скептично.

«Нащо сюди ті попи приїхали, аж троє, що – відспівувати нас? – нервово каже чоловік. – А концерт? Та може воно комусь і треба, але краще вчитися».

DSC_3369

Між молоддю висвічує сивиною 52-річний Петро Гузьо з села Угорники Коломийського району. Він у підрозділі механіків, теж доброволець. Каже, пішов сам, аби синів не забрали.

«Краще я піду, ніж ті молоді хлопці, – говорить пан Петро. – Я життя прожив, військову справу знаю. Хоч зі мною багато молодих хлопців зі всієї України. Навіть з Луганська є».

Трохи далі на сонці – група у балак­лавах. То коломийські артилеристи. Ховають обличчя, бо дехто з рідних і досі не знає, що вони пішли служити.

«Мій семирічний син не знає, де я, – говорить 27-річний Степан. – Ніби на роботі в Києві. Нас з одної хати пішло троє – батько, брат і я. Ще двоюрідний брат з нами. Пішли, бо що ж – чекати поки воно прийде до нас?».

Півтори години концерту відіграли аматорський оркестр народних інструментів та вокальний колектив «Тиса». Військові сиділи незворушно.

DSC_3339

Трохи пожвавилися після концерту, коли отримали подарунки від коломийських школярів – листи, малюнки з побажаннями найшвидшого повернення. Одному чоловікові навіть випадково попався лист від його ж доньки. Був дуже щасливий. Хлопці обіцяли порозвішувати дитячі презенти у своїх казармах та наметах, аби й інші бачили.

На вулиці, з багажників автобусу витягли коробки з фруктами, соками, солодощами, а також пакети з термобілизною. Хлопці повантажили подарунки у жовті шкільні автобуси, якими приїхали зі своїх частин під клуб. Сумно позалазили в них і самі.

«Ще би нам привезли ліків, бо нічого нема, – каже пан Євген. Його ще тут називають «Батя», бо найстарший. – Анальгіном лікують і від зуба, і від шлунка. А ще треба наколінники, налокітники, каремати».

Усе це пообіцяли привезти наступного разу.