Саме за її присутності та в союзі її сина Мехмеда IV з козаками під проводом гетьмана Петра Дорошенка, здобуто перемогу над польською шляхтою на Поділлі у XVII ст. Про неї розповіла письменниця Олександра Шутко, її біограф, пишуть Версії з посиланням на Міст.
Сприяла співпраці козацтва та султанату
— Розкажіть, хто така Хатідже Турхан…
— Пишучи свою першу книжку «Роксолана: міфи та реалії», я вивчала турецькі історичні джерела і натрапила на біографію валіде (матір) Хатідже Турхан. Здається, це була книжка історика Халіля Шмішіргіля про валіде османських султанів. Він прямо зазначив, що Хатідже Турхан була українкою, як до речі, і матір Османа ІІІ, Шехсувар-султан. Тож я почала копати глибше — перечитала багато турецьких досліджень на цю тему, а заразом — спогади польських, венеційських і навіть московських послів у Стамбулі XVII ст. і знайшла чимало цікавої інформації. Найбільше вразило дослідження професорки Анатолійського університету Халіме Дору, котра розшифрувала османські реєстри, де ішлося про шлях, який подолав Мехмед ІV, син Хатідже Турхан, із армією до завойованого ним 1672 року Кам’янця, а потім і Хотина. У той похід нібито разом із султаном ходила валіде Хатідже Турхан і його хасекі (фаворитка) Гюльнуш. Пізніше цю інформацію підкоригували історики Ерхан Афьйонджу й Уур Демір.
Але факт того, що перемоги над польською шляхтою на Поділлі султан здійснив за присутності гарему й у союзі з українськими козаками гетьмана Петра Дорошенка, мене зацікавив. Тоді ж виникла ідея ознайомити українців із цими подіями з історії Османської імперії й України. Так я й вирішила написати художньо-біографічний роман для широкого кола читачів.
Перша книга — про те, як Хатідже Турхан потрапила до султанського гарему, про її життя там, фактично боротьбу за виживання поруч зі свекрухою. Друга — про роки фактичного реґентування Хатідже Турхан неповнолітнім сином-султаном Мехмедом ІV. Третя — про останні 20 років життя, як вона заступалася за українське козацтво, як допомогла гетьману Дорошенку отримати протекторат її сина, об’єднатися у походах.
— Три книги — титанічна праця, враховуючи, що сюжетну лінію вибудовуєте на реальних історичних фактах. Звідки берете фактаж?
— Здебільшого купувала книжки у Стамбулі та курортних містах Туреччини. На щастя, багато наукових публікацій турецьких, західноєвропейських та американських дослідників на цю тему є у відкритому доступі. Чимало цікавих літописів, хронік і документів про польсько-турецькі війни XVII ст. знайшла у польських архівах. Додатково поглибила свої знання з історії українського козацтва завдяки працям українських істориків.
— Який із документів вважаєте найбільшою знахідкою?
— Мабуть, спогади польських послів Бєгановського та Радзієвського про авдієнцію у султана Мехмеда ІV та його валіде Хатідже Турхан, а також монографії Халіме Дору, Ерхана Афьйонджу, книжки Озлем Кумрулар і наукові публікації, в яких ідеться про опис майна валіде Хатідже Турхан Юсуфа Саїра й Ісмаїла Киврима.
— Ви якось сказали, що хотіли б екранізувати життя Хатідже Турхан. Маєте конкретні пропозиції?
— На жаль, поки що це — лише мрії. Але маю намір серйозніше зайнятися втіленням їх у життя. Хотілося б, аби це був турецько-польсько-український проект. Проте розумію, що у наших суворих реаліях таке майже неможливо.
Оповита міфами та леґендами
— Не можу не запитати про Роксолану. Ви видали кілька книг про неї, розвінчали міфи, які за багато століть з’явилися довкола її особи та життя, оприлюднили її переписку з Сулейманом І Пишним. Що найбільше вразило, коли вивчали історію славетної землячки?
— Освіченість Роксолани, яка знала не лише Коран, а й перську поезію, давньогрецьку міфологію, і, звісно ж, турецьку мову. Вона писала нею вірші, що за рівнем не поступаються поетичним творінням султана Сулеймана. Саме розумом і вмінням зацікавити своїми думками Роксолана підкорила серце освіченого султана. Під час збирання інформації про Роксолану зі мною траплялися цікаві історії. От, приміром, минулого року я звернулася до відомого польського османіста Даріуша Колодзейчика, котрий досліджував османські документи Кам’янецького еялету, зі запитанням про наявність у польських архівах листа Роксолани до угорської королеви Ізабелли Ягеллонки, котра була донькою польського короля. Він погодився пошукати, але це видалося непростою справою, оскільки польські історики минулого століття помилково позначили у своїх працях не ту теку, в якій містився лист Роксолани. Пан Колодзейчик засмутився, коли не знайшов його у архіві. Аж тут раптом випала інша тека, з якої вилетів документ. Виявилося, що то був лист Роксолани. Так вдалося його знайти, переклад уперше оприлюдню у книжці «Жіночий султанат: влада та кохання», яка вийде восени цього року.
— Один із міфів, який спростовуєте у своїй книзі, — що Роксолана не була настільки патріотичною, наскільки ми про це говоримо. А які ще міфи у нас вкорінилися?
— Українці переповідають леґенди, до прикладу, як Роксолану намагався знайти коханий із Рогатина. До цього нібито були залучені й українські козаки на чолі з гетьманом Дмитром Вишневецьким-Байдою. Але до татарського полону майбутня султана потрапила в дитячому віці. Тривалий час її виховували у палаці кримського хана в Салачику, а потім подарували султанові Сулейману на честь сходження на престол. А Дмитро Вишневецький з’являється у Стамбулі лише 1553 року. Про це відомо з листа князя Радзивілла до Сиґізмунда ІІ Августа. Вишневецький півроку прожив в османській столиці, де його пишно приймали і піднесли коштовні дарунки. Можливо, у цьому є заслуга Роксолани, котра допомагала чоловіку створювати коаліцію проти Габсбурґів, куди мали увійти кримські татари, поляки та козаки. А ще вона була вправною вишивальницею. Збереглися рушнички та надбрівні пов’язки, які Роксолана сама гаптувала. Візерунки нагадують українські вишиванки.
Українки досягли успіху завдяки силі волі та вмінню вчитися
— Ви розповіли, що маєте копії оригіналів унікальних листів Роксолани. Як вдалося отримати? Що маєте намір з ними робити?
— Копії любовних листів мені подарувала знімального група одного українського телеканалу, який працює над документальним фільмом про Роксолану. На жаль, не можу поки що повідомити подробиці, крім того, що особисто була причетна до зйомок. Чекаємо трансляції цього фільму наступного року. Для мене копії цих листів стали справжньою знахідкою, адже раніше бачила їх лише в електронному варіанті. Оригінали листів Роксолани дуже рідко виставляють на загальний огляд. Тепер маю їхню правдиву копію і можу демонструвати на своїх лекціях про Роксолану.
— Часи змінилися, як і місце жінки в суспільстві. Та все ж, як ці жінки-простолюдинки мали таку велику силу над своїми впливовими чоловіками?
— Як на мене, українки досягли успіху завдяки незламній силі волі, умінню вчитися та досягати визначених цілей. Чесно кажучи, сумніваюся, що змогла б вижити у ті часи та у тому середовищі. А вони не лише змогли досягти таких вершин, а й зробили багато корисного для народів Османської імперії. Маю на увазі їхні доброчинні проекти: зведення мечетей, шкіл, лікарень, хамамів і пожертви.
Про потяг до історії та культури Туреччини
— Кілька книг про Роксолану, трилогія про Хатідже Турхан. Можна зробити висновок, що тема цікавить читача, відповідно і видавця? Над чим працюєте зараз?
— Я фактично завершила усе задумане — це кілька науково-популярних книжок про Роксолану, одна з яких — під назвою Hurrem Sultan вийшла 2017 року в турецькому перекладі у Стамбулі, роман «Хатідже Турхан» у трьох книгах та дослідження «Жіночий султанат: влада та кохання». Думала, що на цьому — все із османською темою. Аж тут прийшли замовлення на п’єсу для музичної постановки, на книжку про історії кохання в султанському гаремі. Нещодавно звернувся до мене по історичні консультації відомий український виробник анімаційних фільмів, який знімає блокбастер про Роксолану.
— Ви за освітою музикант, але реалізувалися в літературі та журналістиці. На якому етапі стався цей перехід?
— Під час навчання у київській консерваторії відчула, що виконавська діяльність і викладацька — не моє. Тоді почала писати про музику, продовжила навчання в мистецтвознавчій аспірантурі. 2011-го отримала ступінь кандидата мистецтвознавства — захистила дисертацію про сучасних українських композиторів. Журналістську діяльність розпочала 2005 року в газеті «Вечірні вісті». Все почалося з того, що написала про українофобські настрої певних діячів мистецтва. Стаття була досить скандальною. Запропонувала її редакції, а редактор запропонував мені співпрацю. Писала про наркопритони, незаконні забудови Києва тощо.
— Чому ж вирішили досліджувати невідомі сторінки з історії Османської імперії, пов’язані з Україною?
— Всі мої подруги працювали над удосконаленням своїх знань із англійської. А я вирішила вивчити екзотичну для українців мову — турецьку. Я завжди мала потяг до історії та культури Туреччини. Моє дівоче прізвище Патай, воно містить натяк на східне походження. Але, на жаль, жодної інформації про східних родичів наша родина не має. Батько мій родом із Львівщини, мама — росіянка. Згодом, вивчаючи мову, для її удосконалення та мовної практики, почала їздити до Туреччини, багато читала. Дуже мені були до душі історичні твори про гареми та про нашу Роксолану. Прочитала з десяток книг і усвідомила, що наше уявлення про неї пов’язане з великою кількістю міфів і леґенд. Почала серйозно досліджувати це питання і коли матеріалу стало дуже багато, вирішила його систематизувати та написати книгу про справжню Роксолану.
Розмовляла Ольга Будник, «Укрінформ»
