Результат пошуку зображень за запитом "Історія одного мема. Як Бандера опинився на 1000-гривневій купюрі"

Про це пишуть Версії з посиланням на Детектор медіа.

«У грудні 2014-го я зробила картинку — на купюрі тисяча гривень був зображений Бандера. Граючись, відволікаючись, нашвидкоруч, у якомусь онлайн-редакторі зображень, не сильно заморочуючись зі шрифтами. Зображення стало мемом і живе тепер своїм життям. Цього літа ставало кавером для новин провідних телеканалів», — написала на Facebook Олена Павлова, головна редакторка видання «Освіторія.media» і авторка коміксів про кота Інжира.

Тоді в Україні саме йшла дискусія про те, хто буде зображений на 1000-гривневій купюрі (пізніше, у жовтні 2019-го, на ній врешті вирішили зобразити портрет видатного українського вченого Володимира Вернадського). Олена вирішила жартома намалювати у простому графічному редакторі 1000-гривневу банкноту із зображенням Степана Бандери — борця за українську незалежність, який викликає хвилю негативних реакцій у проросійськи налаштованих людей.  Журналістка виклала картинку у Twitter з підписом: «На новой купюре номиналом тысяча гривен Хунта напечатала Бандеру».

«Звісно, 99% читачів розуміли, що це жарт. Але при переказуванні жарту, на якомусь тридцятому колі хтось почав вірити, що це справжній ескіз купюри тисяча гривень», — згадує вона.

Мем став вірусним: розійшовся по Facebook, Twitter та інших платформах. Його передрукували й багато ЗМІ. Більшість українських сайтів написали про це у формі жарту, а от пропагандистські російські ЗМІ та сайти з окупованих територій подавали цю інформацію як справжню, перетворивши на фейк.

Про те, що Бандера на новій купюрі — це насправді мем, згадували «Патріоти України», ICTV, Gazeta.ua та багато інших українських ресурсів. А от сайт окупованого росіянами кримського міста Севастополь всерйоз написав, нібито в Україні з’явиться така банкнота. Сепаратистський телеканал «Новороссия ТВ» з окупованого Донбасу зробив про це окремий фейковий сюжет.

MediaSapiens поговорив з Оленою Павловою про те, як створений нею мем зажив власним життям, і про те, як поширюється інформація у цифровому просторі.

— Олено, коли ви створювали цей мем, чи очікували, що він «піде в люди» і буде так масово тиражуватися?

— Я намалювала цю картинку, коли у 2014 році велися дискусії про зображення тієї чи іншої постаті на новій купюрі. Упродовж цих років картинка з’являлася у багатьох ЗМІ. Якщо загуглити «Бандера 1000 гривень», видасть немало результатів. Наприклад, стаття на сайті ТСН була написана адекватно і в правильному контексті. (У червні 2019 року на сайті ТСН з’явилася новина-підбірка постів із соцмереж, де користувачі пропонували різних історичних постатей для купюри номіналом у тисячу гривень — MS.)

У коментарях до мого поста писали знайомі, які у 2014 році моніторили російські телеканали та готували по ним аналітику. Згадували, що навіть якісь російські пропагандисти використали цей мем у своїх програмах і подавали його серйозно. Це відео я ще не знайшла, але було б цікаво його подивитися.

Мені цікаво час від часу дивитися, як мем поширюється зараз. Згадала про цей випадок і написала про нього у Facebook, бо мала напередодні дискусію про те, як називати вулиці — іменами історичних діячів, які викликають дискусію, чи тими, які не викликають. Художниця Олеся Драшкаба написала пост про Ужгород, де вулиці часто називаються, наприклад, Вишнева, Яблунева, тощо. Місцеві звуть цей район «компотом».

Ми обговорювали, чому варто називати вулиці іменами тих, хто боровся за Україну, бо інакше нам будуть нав’язувати чужих героїв. Звісно, погоджуюся з цим, але маю ще одну думку. Назвати вулицю іменами історичних діячів доволі просто. Вважаю, що корисніше буде знімати якісні фільми, писати книжки про таких особистостей. Тоді про цю людину знатимуть не лише мешканці тієї вулиці, яка названа на її честь.

У цьому контексті я згадала свою історію про те, як намалювала Бандеру на грошах. Популяризація такими методами історичних постатей, як на мене, — це дуже круто. Ну а якби таку ідею справді втілили на практиці, то з боку держави це був би тролінг найвищого рівня.

— Ви згадували, що коли створювали картинку, то не особливо заморочувалися над художнім змістом. Це ще одна особливість сучасних мемів: їх створюють швидко і невимушено.

— Так, я тоді працювала в журналі «Країна», і в той період також обговорювали, хто ж буде зображений на купюрі в 1000 гривень. Згадала: у церквах Московського патріархату приймають купюри з Мазепою, а на ньому ж анафема (акт відлучення від російської православної церкви на гетьмана було накладено ще у 1708 році за наказом царя Петра І за зраду царя і перехід на бік шведів — MS.). Чи приймали б купюру з Бандерою люди, які не люблять цю постать, які піддаються російській пропаганді? Чи приймали б такі купюри пенсіонери на окупованих територіях, якби їм платили ними пенсію?

У мене тоді не було навіть «Фотошопа». Намалювала картинку у програмі редагування онлайн, дуже швидко. Передбачала, що її можуть так використати. Ми з колегами ще жартома робили «фейк» — прінтскрін з новиною каналу «Дождь», де йшлося, що в Росії можуть заборонити кеди. Їхнє фото я замінила на знімок своїх кедів, шнурки яких заплела так, щоб прочитувався напис ПТН ПНХ. Друзі думали, що Дождь справді взяв фото з моїми кедами.

— У своєму пості про мем з Бандерою ви також підняли питання потреби в якісних медіа, «бо це наш захист». Також писали й про те, що для багатьох чомусь стало нормою «порпання на інформаційних помийках». Та в соцмережах навіть окремо від медіа регулярно поширюють фейки, і часом їх просто неймовірно багато, й протидіяти цьому вкрай складно.

— Так, ми живемо в цікавий час, коли інформації стає дуже багато. Це дуже небезпечний, але й дуже цікавий час. Соцмережі часто першими поширюють інформацію з перших вуст, там поширюють заяви урядовці. Будь-хто може написати будь-що. Можливо, це і говорить про свободу слова, але в деяких країнах це вже регулюється. Можна отримати серйозні проблеми за пости в соцмережах.

Вважаю, що критичне мислення обов’язково має бути складовою частиною цієї культури споживання. Це можна порівняти з їжею: раніше не було цієї всієї шкідливої їжі, сильно нашкодити нею було важко. Потім відбулася індустріальна революція, і люди почали вживати безліч цукру, зловживати фастфудом. Щось схоже відбувається зі споживанням інформації. Шкода від такої інформації може бути набагато більшою та інтенсивнішою.

У середньовіччі мандрівники їздили в далекі краї, а потім вигадували історії про те, що в Африці живуть люди з двома головами. Може, хтось і сприймав це серйозно, але масово такі вигадки на людей не впливали. Зараз, через високу швидкість поширення, інформація може приносити шкоду. Звичка якісного споживання інформації має виховуватися з дитинства. Якщо кожен володітиме навичками критичного мислення, буде значно більше шансів на те, що фейки, продукти пропаганди, маніпуляції не пройдуть. Протидіяти інформаційному «сміттю» можна різними способами. Один із них — це якісна преса.

— Меми теж часто бувають корисні. Як з тими ж історичними постатями, наприклад — меми поширюють знання про них.

— Зараз такий час, що люди не читають новин. Часом їм вистачає заголовка. Така картина світу буває викривлена, спотворена. Меми — це спосіб донесення інформації в суспільстві, яке вже перейшло на кліпове мислення. Переможниця найпрестижнішої премії для вчителів Global Teacher Prize Ukraine Наталя Кідалова в інтерв’ю нам розповідала, що кліпове мислення, попри те що його часто критикують, може відігравати й позитивну роль. У нинішньому інформаційному суспільстві це вже певний неминучий стан, коли протягом свого розвитку дитина отримує шалену кількість інформації, яку в її віці не отримували її батьки. І діти покоління «Z», покоління «Альфа» зараз набагато легше справляються з багатьма речами, легше перемикаються з одного на інше, інформація у них в голові не так змішується, як у нас. Кліпове мислення, за однією з теорій, — метод пристосування до сприйняття такої кількості інформації. Тому це не так погано, як комусь може здаватися.

А меми — це коли ти подаєш інформацію, маючи ідею, і доносиш її дуже швидко, просто і зрозуміло. Мемом часом можна сказати більше, ніж цілою статтею. Я такою малюю  кота Інжира, і до Дня захисника України у жовтні минулого року намалювала котика з кицею, а поряд — підпис «Котики захисники, а киці — захисниці». Це було вітання з днем захисників, і разом з тим я хотіла донести ідею про те, що це не тільки чоловіче свято, що жінки теж воюють. Ідея сприймалася дуже добре, картинка мала більше тисячі лайків і понад 400 поширень.

З іншого боку, залишається питання — хто в мережі створює ці меми і з якою метою. Як показала ситуація з Бандерою, зробити мем дуже легко. Так, я тоді просто гралася. Але ж є люди, які займаються створенням мемів систематично, за методичками, маючи на меті конкретні задачі вплинути на людей. І часто вони воюють на протилежному з Україною боці. Це доволі небезпечний фронт інформаційної війни, у якій ми всі мимоволі опинилися.

Підписуйтесь на канал Версій в Telegram та читайте нас у Facebook. Завжди цікаві та актуальні новини!