Олександр Морський народився на Івано-Франківщині. 26 років чоловік служив морським прикордонником в Одесі, згодом — у Маріуполі. у 2019 році звільнився в запас у званні капітана II рангу. 24 лютого 2022 Олександр повернувся у стрій — захищав Маріуполь. На “Азовсталі” йому ампутували руку.
У травні потрапив у полон в Оленівку — історію прикордонника Олександра Морського опублікували на Facebook-сторінці Західного регіонального управління Держприкордонслужби України — Західний кордон.
Про початок повномасштабної війни Олександрові сказала його сестра.
“Ми спочатку не повірили, але увімкнули телевізор і побачили, що дійсно так і є. Важко було в це вірити”, — пригадує чоловік.
Олександр Морський одразу поїхав до свого загону морської охорони. З його слів, тоді вихід у море вже заблокували кораблі РФ.
“Ми зайняли оборону в порту Маріуполя, щоб не дати можливості ворогу туди зайти й висадити десант. Крім того, наш підрозділ брав участь і в обороні міста. Безпосередньо в порту я перебував десь до 17 березня. Потім постала потреба надавати допомогу на інших ділянках, тому з групою побратимів ми вибули на “Азовсталь”, де я і залишився”, — розповідає військовослужбовець.
Олександр Морський пояснює: захисникам Маріуполя потрібна була людина, яка вміла керувати катером, бо на той час сухопутне з’єднання вже було відсутнє. А комунікація з “Азовсталлю” була необхідна, оскільки там розташовувалася основна база.
Військовослужбовець перевозив бійців зі спорядженням, боєприпаси, поранених побратимів. Іноді й цивільних, які не встигли виїхати з міста.
“Нас було дві групи. Працювали 10 днів по 12 годин – із 17 до 27 березня. Все запам’ятати було просто неможливо. Не розпитував, хто і як був поранений, треба було рятувати життя людей. Під час чергового рейсу у наш катер влучила ракета. Я отримав поранення, втратив руку і, на жаль, на цьому закінчилася моя місія. Тоді загинули чотири військовослужбовці, серед яких — і мій побратим Володимир”, — продовжує Олександр Морський.
Розтрощену до ліктя ліву руку йому ампутували у шпиталі на “Азовсталі”. У травні 2022 боєць з побратимами вийшли із заводу і потрапили в полон в Оленівці.
“Як харчували? Свині краще їдять. Каша впереміш з якоюсь рибою старою, квашена капуста, яку важко було назвати такою. З тієї капусти варили так звані щі. Вдавалися до психологічного тиску, намагалися вербувати. Пропонували записати відео із закликом до Збройних сил здаватися в обмін на гарантії, що я залишуся жити в Маріуполі й ніхто мене не чіпатиме. Я сказав, що в їхній країні жити не зможу”, — розповідає про перебування в полоні прикордонник.
За його словами, одного дня зрадник, який перейшов на бік окупантів у 2014 році й охороняв українських бранців, повідомив, що їх повезуть на обмін.
“Перший раз ми, готові до обміну, просиділи в окремому приміщенні усю ніч, але нас так нікуди не повезли. А вдруге нас зібрали вже 29 червня. Спочатку прибули у Донецьк, а звідти вирушили до Василівки”, — пригадує офіцер.
Зараз Олександр Морський несе службу на Львівщині. Там він отримав нову службову квартиру. Кілька тижнів тому прикордоннику поставили механічний протез.
“Певний час доведеться використовувати такий, у майбутньому розраховую отримати біонічний. Намагаюся жити повноцінним життям, принципово усе стараюся робити самостійно”, — розповідає боєць.
28 вересня 2022 року президент Зеленський нагородив Олександра Морського орденом “За мужність” III ступеня. Днями відзнаку йому вручив виконувач обов’язків міністра внутрішніх справ України Ігор Клименко.
Допоможіть добровільним внеском українським журналістам
Підписуйтесь на канал Версій в Telegram та читайте нас у Facebook. Завжди цікаві та актуальні новини!
