У січні 1991 року прем’єр-міністр СРСР Валентин Павлов несподівано провів грошову реформу. Її суть полягала у заміні 50 і 100-рубльових купюр банкнотами нового взірця. Але для обміну населенню дали лише три дні, та ще й встановили ліміт – не більше 1000 на людину, пише Репортер.
За офіційною інформацією, реформа мала допомогти у «боротьбі зі спекуляцією та нетрудовими доходами».
Більшість людей тримала заощадження саме у цих купюрах, багато не встигли чи не змогли поміняти. Була купа незадоволених. Аби якось змінити громадську думку, франківське партійне керівництво доручило одному молодому журналісту написати статтю в обласну газету. Мета – показати, що критикують реформу лише підпільні багатії, а простому народу, мовляв, нема чого хвилюватись.
Журналіст підійшов до роботи дуже творчо і подав матеріал… як відкритий лист анонімної франківської повії.
Та ніби скаржилася, що втратила усі накопичення, чесно зароблені важкою сексуальною працею. Підтекст був простий: Павлов усе зробив правильно, а обурюватись – значить, підтримувати повій та їм подібних.
Публікація викликала резонанс, колеги швидко розпатякали ім’я автора, і журналіст став популярним.
Невдовзі він обідав у кафе «Чанахи», що було на першому поверсі готелю «Дністер». До слова сказати, саме там працювало багато «нічних метеликів» Івано-Франківська. І в кафе тоді якраз сиділи дві повії, які читали ту статтю і впізнали автора. Коли вони розраховувались, одна підійшла до журналіста і презирливо кинула: «Хлопчику, я не в рублях заробляю!».
Фото Володимира Подсєкіна з фотоархіву Степана Назаренка
