Але тим не менше в нашому місті є чимало пам’яток архітектури. Але є й історичні будинки, котрі не мають жодного охоронного статусу.

На жаль, навіть статус пам’яток архітектури, на може вберегти будинки від знищення (прикладом тому може слугувати історія місцевого пивзаводу ). Що вже тоді казати про будівлі, котрі не мають жодного статусу, хоча мають цікаву історію. Що вбереже їх?

Одним з будинків в Івано-Франківську, який має цікаву історію, але не охороняється жодним статусом є кам’яниця за адресою – вулиця Галицька, 101.

Історія будинку сягає 1898 року і пов’язана з цісарем Австро-Угорщини Францом Йосифом І. Саме того року австрійський цісар святкував 50-річчя вступу на престол.

Через два роки 18 серпня цісар святкуватиме день народження ­- 70-річний ювілей. Тоді, за свідченням істориків, в Станіславові відбулися урочисті відправи в усіх церквах, костьолах та синагогах міста. Будинки оздобили портретами цісаря, гірляндами, та стрічками, а вулицями   міста пройшла урочиста процесія.

Але ми повертаємось в 1898 рік, бо саме тоді почалася історія будинку. В березні місяці, до ювілейної дати вступу Франца Йосифа на престол в якості правителя Австрійської імперії та короля Богемії, був відкритий заклад з довгою назвою – «Ювілейний заклад ім. Цісаря Франца Йосифа для старців та калік».

Місце, яке обрали для будівництва закладу в той час знаходилася за межами міста. Вочевидь містяни не хотіли псувати собі настрою, спостерігаючи немічних та убогих десь в середмісті. Під будівництво було відведено півтора гектари землі в селі Княгинин. Проект розробив станіславівський забудовник К. Захаріясевич, а збудувала заклад будівельна фірма Д. Лібесмана. Було збудовано два симетрично розташовані двохповерхові корпуси в стилі класицизму, позаду яких розміщувалися їдальня та шпиталь. Все це обійшлося міській скарбниці у 80 000 ринських.

В новозбудованому притулку знайшли прихисток 72 особи – в рівній кількості юдеї та християни. Відповідно 36 юдеїв займали один з корпусів, а 36 християн інший. Втім, така «ідилія» тривала раптом до Першої світової війни.

Все, що відбувалося з притулком під назвою «Ювілейний заклад ім. Цісаря Франца Йосифа для старців та калік», так чи інакше було пов’язане саме з цісарем.

Того ж року, коли відкрили заклад, але вже у вересні, була вбита дружина Франца Йосифа – Єлизавета Баварська. 10 вересня 1898 року її поранив загостреним ножем у серце молодий анархіст Луїджі Лучені. Напад стався під час прогулянки по набережній Женевського озера, де імператриця мала сісти на борт пароплава Genève, що відпливав до міста Монтре. Не усвідомлюючи серйозності поранення, імператриця таки сіла на пароплав, де й померла від втрати крові. Втім, смерть імператриці ми згадали лише тому, що трапилася вона в той же рік, коли відкрили притулок.

Більш трагічна подія (яке певним чином повпливала на долю притулку) трапилася за дев’ять років до того, 30 січня 1889 року, коли Кронпринц Рудоль, ерцгерцог, австро-угорський престолонаслідник, єдиний син цісаря Франца Йосифа і Єлизавети Баварської наклав на себе руки в Маєрлінгу біля Відня разом з баронесою Марією Вечера. Після самогубства Рудольфа новим спадкоємцем престолу став племінник імператора Франц Фердинанд. Саме його вбивство в Сараєво у 1914 році призвело до початку Першої світової війни, яка з великими руйнуваннями прокотилася і через Станіславів.

Руйнування не обминули й цісарський притулок – було знищено один з корпусів, а саме – юдейський. Тож всі немічні й каліки двох віросповідань змушені були тулитися в одному корпусі, що викликало чимале обурення в єврейської громади міста, яка чомусь вважала, що в даній ситуації саме євреї зазнають утисків.

Як уже зрозуміло, другий корпус колишнього притулку зберігся до наших днів. Зараз в ньому розміщена дитяча музична школа №3, яка в травні 2016 року відзначала 55-ти річний ювілей. На святкуванні ювілею школи були присутні міський голова Івано-Франківська Руслан Марцінків та директор Департаменту культури Надія Загурська.

За 55 років роботи школи, з її стін вийшло чимало професіоналів, які передають свій досвід у філармоніях, оперних театрах і консерваторіях як України, так й інших європейських країн. Під час святкування викладачів школи відзначили грамотами та подяками виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради.

А ось сам будинок, в якому розміщена школа, до сих пір не поспішають чимось нагородити. Хоча б присвоїти статус пам’ятки архітектури місцевого значення. Адже кам’яниця має не лише поважний вік, але й цікаву історію…