Робоче вигоряння – це якщо ви дратівливі і втомлені навіть після кількох днів відпочинку, а колись улюблену роботу починаєте ненавидіти. Коли будь-яка дрібниця здатна вивести вас з ладу і призвести до спалаху агресії, плаксивості і апатії. Розповідаємо, що призводить до професійного вигоряння і як собі допомогти, , пишуть Версії з посиланням на Депо.
Що таке робоче вигоряння, як його виявити і чим допомогти Depo.ua розповіла психологиня і психотерапевтка Анна Шийчук.
Фото: Facebook / Анна Шийчук
Професійне вигорання придумали не в нашому столітті – це було завжди, але раніше таке не діагностували. Не звертали уваги, бо всім жилося погано, ті, хто працював, фактично жили на роботі, без відпусток і вихідних, в жахливих умовах. Головне завдання було – вижити і прогодувати родину. Хоча і стародавні вчені про вигоряння говорили. Наприклад, вважається, що відомий голландський лікар Ніколас ван Тульп сказавши у ХVII столітті “світячи іншим згораю сам” мав на увазі саме робоче вигоряння. Він помітив, що люди з часом починають працювати гірше, навіть ті, які дуже горіли своєю професією і любили її.
Зі значним покращенням рівню життя почали підіймати і питання його якості.
“Зараз ми маємо міжнародну класифікацію хвороб МКХ-11, це документ ВООЗ який визначає різні хвороби і стани, які впливають на якість життя людей. Професійне вигорання введене у 10 редакції, а у 11 (останній) розширене і уточнене. Тобто останні 5 років у ВООЗ працюють над тим, щоб максимально описати це явище. Вигорання класифікується не як хвороба, а як стан, що впливає на життєдіяльність людини і передбачає звернення до лікаря. Це не хвороба, відповідно, воно не передбачає медикаментозного лікування – немає ліків проти вигорання, але це той стан, який передбачає, наприклад, лікарняний на певний час, для того, щоб відновити здоров’я”, – пояснює психотерапевтка Анна Шийчук.
Карантин і професійне вигоряння
З початком карантину багато людей були змушені перейти на віддалену роботу і комусь такий режим сподобався, а комусь – навпаки. Фріланс і віддалена робота має вплив на процес професійного вигорання, пояснює Анна, але це не основний ключовий параметр. Люди, які працюють з дому, вигорають не через те, що працюють саме з дому, а скоріше через те, що мають труднощі з цим пов’язані. Маленька квартира, нема куди сховатися, діти скачуть на голові. Буває і навпаки, коли людина живе сама і працюючи з офісу, почуває себе в комфортному середовищі, а на самоті дуже страждає. Тоді робота з дому сприятиме вигорянню.
“Ми вигораємо не від самого явища, що я сиджу вдома і працюю онлайн, а від того, що я не маю права вибору”, – підкреслює Анна.
Що може зробити роботодавець аби його підлеглі не вигоряли
Щоб запобігти вигоранню своїх працівників, небайдужий роботодавець може провести провести спеціальний “ментальний аудит”, дослідивши різними методиками, тестами і спостереженнями рівень емоційного благополуччя персоналу компанії, і далі діяти відповідно до результатів, які він отримав. Аудит цей можна провести, запросивши спеціалістів. Або хоча б попросити всіх працівників пройти спеціальний безкоштовний тест, ось такий, наприклад.
Анна розповідає зі свого досвіду, що було чимало випадків, коли провівши тести, керівники з подивом виявляли – у двох третин підлеглих є ті чи інші ознаки професійного вигорання. Тому, за її словами, перше, що потрібно зробити роботодавцям – діагностувати вигорання, а вже після цього вносити поправки у роботу.
“Що ми можемо завжди робити точно, так це чітко визначити години роботи. Формат “ми працюємо понаднормово і для нас це нормально” – це поганий формат, він точно завжди веде до вигорання, або до швидкої плинності кадрів”, – зазначає психологиня. Якщо ви хочете, щоби люди залишалися у вас працювати надовго, треба чітко означити години для роботи, і години, коли їх ніхто не турбує з робочих питань. У людини має бути чітко визначена по кількості днів відпустка і вона має бути означена при вході на посаду.
“Решту можна витягнути з інтерв’ю з працівником, тобто зрозуміти, від чого людина вигорає і яким чином можна це поправити, тому що це завжди індивідуально. Для когось це питання цінностей, для когось – робочого графіку, для когось – стосунків, бо вони через наявність конфліктів між людьми починають вигорати. А хтось бере на себе надто багато обов’язків, а хтось навпаки недобирає”, – додає Анна.
У багатьох компаніях перепрацювання, робота понаднормово, чи не зведена в культ. Круто бути трудоголіком, вічно втомленим, з мішками під очима, який не любить вихідних і не ходить у відпустку. Жертви цього культу дуже часто страждають на професійне вигорання.
“В однієї великої аудиторської компанії є практика, коли працівнику не дають підвищення доти, доки він не пройде всю відпустку. Також у них щороку перегляд зарплат і для того, щоб пройти цей перегляд, треба виконати певну кількість вимог, відпустка – одна з них. Це один із аспектів, який знижує рівень професійного вигорання – коли тебе відправляють у відпустку. Бо у довгостроковій перспективі ти мусиш щороку ходити у відпустку, навіть коли цей рік здається нескладним, інакше вигорання прийде наступного року”, – зазначає психотерапевтка.
Етапи професійного вигоряння і що робити
За словами Анни, є чотири етапи вигорання:
- Втома, допоможуть повноцінні вихідні.
- Роздратованість, апатія, сум, небажання працювати, застуди і “прості хвороби”. У такому випадку вихідні не допомагають, на відновлення людині потрібен місяць
- Цинізм, занижена самооцінка, самокритичність, неконтрольована агресія, безсоння, панічні атаки. хронічні хвороби. На цьому етапі людина потребує від 2-6 місяців до року відпочинку на відновлення.
- Нервовий зрив, втрата сенсу, байдужість, самотність, ізольованість, загострення хвороб, госпіталізація. На відпочинок людині потрібен рік.
Як розпізнати вигоряння
Загалом, є декілька чітких показників. З того, що видно: вихідні не допомагають, коли ви приходите на роботу в понеділок після вихідних, ви відчуваєте, що стало ще гірше. Коли втома не проходить, це означає, що людина точно вже має певний рівень вигорання. Другий критерій – це висока дратівливість і негативне ставлення до роботи. Все, що раніше не дратувало – почало. Або в дратівливості може бути інший полюс – плаксивість, людині стає дуже сумно, ставлення до роботи – негативне або апатичне.
Можуть загострюватися дрібні хвороби або хронічні захворювання, людина розуміє, що зазвичай не так часто застуджується, відчуває, що з нею постійно щось не так, вилізають якісь болячки. Вона стає дратівливою, чи плаксивою, нікуди не хоче, ні на що не має сил.
“Такий стан можна розцінити як нормальний коли людина переживає якусь кризу або горе. Але якщо не було великих катаклізмів у житті в останні півроку, ніхто не вмирав, ми нікуди не переїжджали, не було ніяких хвороб, аварій чи інших трагічних подій, але людина стає дратівлива або більш вразлива – ймовірно це вигорання. І якщо людина починає говорити, що ця робота – це найгірше, що з нею трапилося, а раніше ми знаємо, що вона її любила – це вигорання”, – пояснює психотерапевтка.
Щоб побачити вигорання – слід бути уважним до своїх рідних, помічати, питати, як ти, як тобі на роботі, як ти себе почуваєш. Зазвичай люди, які вигорають, свідомі того, що з ними щось відбувається, просто ми не завжди їх питаємо.
Як допомогти собі та близьким
“Перше, що ми можемо зробити для близьких при вигоранні – висловити своє прагнення допомогти: “знаєш, мені здається, що щось з тобою відбувається, чим я можу допомогти”, або “я точно поруч, якщо тобі треба буде допомога – звернись і я тобі допоможу всім, чим зможу”. Друге, ми можемо порадити почитати про вигоряння, звернутися до сімейного лікаря, якщо з ним хороший контакт, і проконсультуватися про це. Якимось чином заохотити близького до діагностики цього питання. Або запропонувати йому звернутися до психотерапевта, який займається питаннями вигорання. Тут не треба розглядати це як одразу терапію на кілька років, можна піти на одну консультацію аби розібратися для себе, відбувається”, – каже Анна.
Ми можемо бути поруч, підтримувати рідних, заохочувати їх взяти відпустку. Можемо домовитися про перерозподіл бюджету, щоб людина мала за що жити. Бо, на жаль, наша система соціального страхування працівників не працює настільки добре, як хотілося б, і рідко хто з українців може дозволити собі піти у відпустку на кілька місяців чи на півроку зі збереженням зарплати. Цій людині потрібно буде на щось жити, тому те, що ми можемо зробити для своїх рідних – це підстрахувати і допомогти, сказати “Я бачу, що тобі зле, давай якось переглянемо наш бюджет для того, щоб ти міг піти у відпустку на кілька місяців і реально відновитися від того всього, що з тобою відбувалося за останній час”.
“Довготривала відпустка необхідна нам, коли ми маємо досить високий рівень вигорання. Перше, що треба зробити, щоб допомогти собі – пройти швидку чи довгу діагностику. Друге – звернутися до сімейного лікаря і порадитися з ним: у мене є такі й такі симптоми, на що це вам схоже, мені схоже на вигорання, чи це дійсно воно? Наступне – варто звернутися до психотерапевта для того, щоб проговорити момент своєї професійної сфери, тобто як я взагалі живу на роботі, щоб краще зрозуміти що зі мною там відбувається”
Щоби не допускати вигоряння, ми можемо використовувати свої вихідні, як мінімум суботу і неділю, і не займатися в них роботою. Також ми можемо встановити чіткі години, коли ми працюємо і не працюємо, особливо це стосується роботи з дому, коли робочий день роздягується з моменту, коли ми прокидаємося, до моменту, коли ми лягаємо спати. Обов’язково – детокс від гаджетів щонайменше годину в день – без телефону та інтернету взагалі. Натомість прогулянки, заняття чимось на свіжому повітрі, фізичні вправи – робити щось для свого тіла.
Важливо слідкувати за своїм сном, його має бути строго 8 годин, ну може 7, але точно не 5, і треба достатньо спати кожен день, а не раз на два тижні. Треба слідкувати за своїм харчуванням, тобто, за словами Анни, робити все те, що радить МОЗ, для здорового способу життя у період пандемії.
“Також важливо налаштувати тепле коло спілкування. Іноді зробити це все дуже складно, це передбачає довгий шлях або зміну цінностей і стилю мислення. Бо якщо навколо вас прийнято всім працювати багато, вигорати і страждати, то як я буду така одна щаслива і радісна? Тому ці всі питання дуже індивідуальні, суть терапії і зустрічі з психологом не в тому, щоб розколупати всі свої глибокі базові травми, а для того, щоб провести оцей аудит життя і подивитися, що ви робите з користю для себе, а що навпаки”, – каже психотерапевтка.
У кожного вигорання має різні причини, для когось це токсичне керівництво, для когось – ненормований робочий графік, відсутність навичок здорового харчування і сну, перфекціонізм і занижена самооцінка, тривожність, згадані вище причини. В них необхідно розібратися, адже інакше навіть змінивши роботу ви не будете захищені від нового вигоряння.
Підписуйтесь на канал Версій в Telegram та читайте нас у Facebook. Завжди цікаві та актуальні новини!
