Іван Василюк із села Тисменичани, що на Івано-Франківщині, разом із дружиною впродовж шести років вирощує квасолю. На земельній ділянці поблизу оселі подружжя — п’ять сортів культури. За сприятливої погоди кущі можуть виростати до восьми метрів завдовжки.
Як господарі пораються на городі та як на квасолю впливає спека, читайте у матеріалі Суспільного.
Робочий день Івана Василюка розпочинається о 4:30 і триває до 22:00. Чоловік розповідає: для гарного врожаю потрібні сонце, вода та праця.
Без бажання та любові до землі, каже господар, результату не буде. Найбільше Івану Василюку смакує біла квасоля — “королівська”.
“Вона росте великою, мала б бути вдвічі більшою. Але — спека. Думаю, вона ще дійде до потрібних розмірів”, — говорить Іван Василюк.
Чоловік додає: культура — не дуже вибаглива, але доброї землі та підживи потребує, а ще — часу та зусиль.
“Найважча робота — це зробити ямку для тички. Багато разів треба вдарити, щоб ту ямку зробити. І то кожну треба туди втолочити тичку. На моїй ділянці — півтори тисячі тичок”, — розповідає Іван Василюк.
Садити квасолю подружжя Василюків починає у квітні. Все літо порається біля неї, а з кінця серпня і до листопада збирає врожай. Яким він буде цьогоріч і чи вплине на нього спека, господар поки не знає. Чоловік каже: ручного поливу не вистачає, потрібен дощ.
“Через спеку бджоли мало запилюють квітки квасолі, вони не “медують”. Якби була така погода і дощі — урожай був би шикарний”, — каже Іван Василюк.
За фахом Іван Василюк — кінотехнік. Практикувався на столичних кіностудіях. Утім любов до землі, говорить чоловік, виявилася сильнішою. І додає: цьогоріч врожай тисменичанської квасолі збиратимуть і в Нью-Йорку.
“Сестра, коли їхала в Америку цьогоріч, взяла з собою 10 квасолин. У них там навколо китайці живуть. Вона каже: “Я мушу їм показати, бо такого там немає. Там більше — декоративні дерева. Вони, коли побачать це, то будуть фотографувати”, — розповідає Іван Василюк.
