Піднявшись по сходах у фойє другого поверху, відвідувачі були вражені – всю висоту залу (понад 100 квад­ратів) займало керамічне панно із глазурованого шамоту. Нічого подібного не мав жоден театр на весь СРСР. Про це пишуть Версії з посиланням на Репортер.

Архітектор Зеновій Соколов­ський описав панно так: «Автори вдало розкрили, логічно і гармонічно поєднали різні за часом і сюжетами події з життя нашого краю: народно-визвольну боротьбу легендарних опришків і славних народних месників, сцени побуту і сюжети народних легенд, переказів, архітектурні і пейзажні мотиви. Рельєф добре сприймається з відстані, одночасно його можна сприймати зблизька, вникаючи в кожний сюжет».

Мало хто знає, що на тому панно майстри увіковічнили і себе. На рівні людського зросту є плитка із трьома сидячими гуцулами, які грають на сопілках. Зліва направо, це скульптори Василь Вільшук, Йосип Косович і Михайло Мурафа.

Отже, коли будете в театрі, можете з ними привітатись.

Фото з архіву Михайла Мурафи