Головними козирями тут можуть бути лише природні об’єкти – подивитись на них їде безліч туристів.
Багато областей Західної України давно склали свої переліки, випустили буклети й путівники, в яких вихваляють свої цікавинки. Наприклад, закарпатці до своїх природних чудес віднесли Говерлу (1). Напевно, хтось із прикарпатців обуриться, мовляв, вона ж наша, бо всі сходження починаються від Заросляка?! Та насправді, найвища гора України (2061 м) стоїть якраз на межі областей, тому вона і наша, і їхня,
про це пишуть Версії посиланням на Репортер.
У 2007 році з ініціативи тодішнього віце-прем’єра Миколи Томенка стартував проект «7 природних чудес України». Кожна область представляла найцікавіші об’єкти, а потім в інтернеті проводилось голосування, на підставі якого й визначали переможців. Тоді до чудової сімки потрапив Дністровський каньйон (2). І хоча той каньйон, крім нашої, тягнеться ще через три області – Тернопільську, Чернівецьку і Хмельницьку – але починається він на Франківщині. Аби переконатися, що то дійсно «чудо», варто хоча б раз у житті зібратись на кількаденний сплав Дністром.
Майже кожен туристичний тур неодмінно включає в себе Яремче. На вулицях цього курортного містечка завжди багатолюдно, але що приваблює туди численних гостей – кілька базарів з сувенірами, дерев’яний ресторан «Гуцульщина» чи залишки однойменного пансіонату? Ні! Ресторанів, базарів та санаторіїв у Карпатах вже не бракує. Яремче вибилось на перший план історично, завдяки вдалому розташуванню, залізниці, а також водоспаду «Пробій» (3). Хоча деякі скептики вважають його не водоспадом, а звичайними порогами річки Прут.
Залишимо дискусію для фахівців і згадаймо Манявський водоспад (4) – його «автентичність» точно ніхто не поставить під сумнів. Цей красень із трьома каскадами є одним із найвищих у Карпатах – цілих 18 метрів, що дорівнює шестиповерховому будинку. Популярності водоспаду додає близькість однойменного скиту. Єдиний мінус – дорога туди настільки погана, що туристів доводиться возити бортовими автомобілями.
Ще одним популярним місцем є скелі Довбуша (5), біля села Бубнище, що на Болехівщині. За легендою, там переховувався легендарний ватажок карпатських опришків. Історики припускають, що печери видовбали за тисячу років до Довбуша – для давнього язичницького капища. Хоча людське втручання там мінімальне – навіть без печер скелі все одно б перетворились на туристичний об’єкт. Численні автографи на кам’яних схилах яскраво демонструють, що відвідувачів тут не бракувало ще з часів Австро-Угорської імперії.
Наступне «чудо» не користується такою популярністю серед туристів, як попередні. Втім, до цього переліку воно потрапило завдяки своїй унікальності. Йдеться про грязьовий вулкан (6) у селі Старуня Богородчанського району. Його теж висували на всеукраїнський конкурс, але тоді вулкан «пролетів». Ось уривок з подання: «Старунський грязевий вулкан – геологічна пам’ятка природи – унікальний не лише у Карпатському регіоні, але й у світі. Вперше вулкан проявив себе у 1977 році після землетрусу в горах Вранча у Румунії. Тоді на конусоподібному пагорбі діаметром до 50 м з’явились перші кратери, з яких вихлюпувалися грязі та газ. Відтоді вулкан «дихає» через десятки менш активних міні-кратерів».
Замикає чудову сімку Княждвірський ботанічний заказник (7). Там у лісі ростуть ягідні тиси – більше цих дерев у природі ви ніде не побачите, хіба що у скверах. На Прикарпатті колись їх було повно, гуцули навіть платили данину тисовою деревиною. Однак через велику промислову цінність австрійці їх масово вирубували і вже на кінець ХІХ століття майже знищили.
Здавалося б, яка проблема відновити популяцію – посадив тисячу саджанців і маєш цілий тисовий ліс. Однак на практиці все не так просто, адже за рік дерева тису ягідного додають лише 1 мм в діаметрі, тож ж на їхнє відтворення підуть століття.
Поки що про заказник мало хто чув, але поруч міститься туристична Коломия, і все більше операторів після музею Писанки везуть гостей на пікнік у Княждвір.
Фото Говерли: Олена Михальчук
Фото водоспаду “Пробій”: Андрій Твардовський
