Сьогодні поговоримо про унікальні озера, які варто відвідати кожному.
Озеро Несамовите
Несамовите «невелике морське око» – одне з найвищих озер Українських Карпат (1750 м. над рівнем моря). Розташоване в Івано-Франківської області. Лежить у межах Карпатського національного парку, в льодовиковому карі (впадині) на східних схилах гори Туркул (масив Чорногора). Довжина озера 88 м, ширина 45 м. Глибина по всій площі коливається в межах 1-1,5 м. Льодовикового походження.
Місцевість поблизу Несамовитого вражає доісторичними формами. Недалеко знаходяться хребти Великі та Малі Кізли, які розсікають долину з озером на три частини. Хребти складаються з гострих, неприступних скель. З цим сильно контрастує долина, де лежить саме Несамовите: на великому рівному полі цвітуть гірські квіти, а за ними – простягаються поля пухнастою альпійської сосни.
Лемурійське озеро
Лемурійське (Рожеве озеро ) — озеро в Херсонській області України, знаходиться недалеко від сіл Григорівка (Чаплинського району) та Нововолодимирівка, на східній частині (бухта) затоки Сиваш.
Має воду рожевого кольору. Лемурійське озеро вважається цілющим курортом міжнародного значення.
Солоність води озера сягає 270..300 грамів солі на літр води.
Якщо ви вирішили відпочити на Херсонщині, є можливість дізнатися, чому так цінують цю воду та грязі туристи з-за кордону. До речі, якщо ви бачили, як відпочивають туристи на Мертвому морі, що на Близькому Сході, то у вас є нагода так само полежати на воді з книгою чи газетою і на українському Мертвому морі – Лемурійському озері. Адже вода в цьому озері настільки насичена солями, що тут ви теж не потонете.
Вода Лемурійського озера дуже збагачена різноманітними мінералами, кислотами, вуглеводами, азотистими речовинами, солями, переважно хлористого магнію і калію, йодистого натрію, бромистого магнію. Саме ця рожева вода, взаємодіючи із грязями Сиваша, значно посилює їх якості.
Кажуть, що Рожеве озеро – це залишками доісторичного Лемурійського моря. Періодично вода в озері відступає, і ви опиняєтесь на пляжі з рожевої солі – завдяки мікроорганізмам, які називають озерним планктоном, і які дають цей колір. Тут дуже гарно, очі розбігаються від краєвидів.
Рожеве озеро – за рахунок йодобромних сполук. Тому основне використання такої води в неврологічній практиці – вегето-судинна дистонія, у шкірній практиці – псоріаз. А от найцікавіше, на мій погляд, використання цієї рожевої води – це те, що стосується високого вмісту так званих фолікуліноподібних речовин. Це те, що дуже добре для жінок, які страждають від запальних захворювань статевої системи, які супроводжуються безпліддям. Усі практично бронхолегеневі захворювання, включно з бронхіальною астмою. Це також чисте дихання – таким хворим корисно там дихати. Крім того, тут є ще й лікувальні грязі.
Озеро Синевир
Синевир (інші назви — Синєвир, Морське Око) — найбільше озеро Українських Карпат. Розташоване в Міжгірському районі Закарпатської області, в гірському масиві Внутрішні Ґорґани. Входить до складу Національного природного парку «Синевир».
Озеро вважається найцікавішим об’єктом Національного природного парку «Синевир» і є однією з візитних карток Українських Карпат. Воно розташоване на висоті 989 метрів над рівнем моря, має середню площу 4—5 гектарів, його середня глибина становить 8—10 м, максимальна — 22-24 м Через висоту над рівнем моря і порівняну глибоководність навіть у найтепліші дні прогріваються лише верхні 1—2 метри озера.
Озеро утворилося в результаті потужного зсуву, спричиненого землетрусом близько 10 тисяч років тому. На висоті 989 м гірські кам’янисті породи стали на шляху швидкого струмка, утворивши греблю і повністю перегородивши вузьку долину. Улоговина, що при цьому виникла, заповнилася водою трьох гірських струмків.
Краєвиди навколо водного дзеркала – надзвичайною мальовничі та величні. Стрімкі схили, вкриті стрункими ялинами, вік яких сягає 140-160 років, спадають прямо до водної поверхні. Посередині ж озера розмістився, немов зіниця блакитного ока, невеликий острівець площею усього кілька метрів. Звідси і народна назва Синевиру – Морське око.
Шацькі озера
Шацькі озера — група з понад 30 озер у північно-західній частині Шацького району Волинської області, у межиріччі Прип’яті й Західного Бугу , поблизу смт Шацьк. Шацькі озера розташовані серед лісових масивів, де побудовано багато санаторіїв і таборів відпочинку. Для охорони рідкісних природних комплексів у районі Шацьких озер у 1983 році створено Шацький національний природний парк (площа 32 500 га).
Цей куточок України – найкраще місце для спокійного, тихого відпочинку на лоні озерної проди. Шацькі озера прекрасні і дивовижні, але повною мірою відчути їхній затишок можна, лише віддалившись від шуму, створюваного натовпами відпочиваючих.
Шацькі – це простонародна їх назва. Насправді, кожне має свою романтичну назву: тут і Луки, і Озерце, і Кримне, і Чорне… Вода в озерах не тільки дуже чиста, але й трохи мінералізована. Її можна спокійно пити, навіть не очищаючи.
Неймовірна різноманітність риб в Шацьких озерах: окунь, плотва, щука, лящ, карась, короп, сом, в’юн, вугор, канадський сом, судак, сазан амурський і білий амур. В багатьох живуть також раки.
Прибережні ліси багаті всілякими ягодами: суниця, малина, лохина, чорниця, ожина, брусниця, журавлина. Є в місцевих лісах і гриби, причому високої категорії: боровики (білі), підосичники, підберезники, маслюки, лисички.
Шацькі озера – це єдиний водний комплекс. Насправді вони не мають чітких меж між собою, а ті, що на віддалі одне від одного – з’єднуються протоками і каналами.
