Земля – Блакитна планета, а Марс – Червона. Ми так давно звикли до цього стереотипу, що навіть не замислюємося про природу цього.
Дійсно, що тут складного: поверхня Землі здебільшого вкрита океанами. Вони з космосу виглядають блакитними. Це і на фотографіях з борту МКС помітно, пишуть Версії з посиланням на BBC.
Ну, а з Марсом теж все зрозуміло – червоний ґрунт. Так? Не зовсім.
Земля і вночі, коли океани мають бути “чорними”, світиться блакитним.
Якщо відкинути світлове забруднення внаслідок людської діяльності, відбите світло зірок та Місяця, а також розсіяне сонячне світло, залишиться так зване небесне, або атмосферне світіння.
Його в різних діапазонах виробляють атмосферні молекули. Вони перебувають у постійному русі і беруть участь в процесах, як хімічних, так і фізичних.
Це світіння нагадує Аврору, або північне сяйво. Але воно слабкіше, механізм його виникнення інший.
Аврора – це дифузне явище, яке викликане потоком сонячного вітру, чиї заряджені частинки іонізують атмосферні атоми і викликають спалахи світла на небі.
А світіння неба відбувається внаслідок взаємодії сонячного світла з атмосферою і буває двох видів – нічне та денне.
Нічне трапляється, коли атоми, зруйновані днем під впливом сонячної радіації, знову з’єднуються, виділяючи надлишок енергії у вигляді фотонів. Таке світіння характерно не тільки для Землі, але й для Венери і Марса – його там багато разів помічали.
Що дивного у світінні?
Цього разу в атмосфері Марса астрономи виявили денне світіння. Феномен, існування якого передбачили ще в 1979 році, але побачити його досі не могли.
І ось тепер, після 40 років очікування, зусилля вчених привели до успіху. Вони виявили феєричне зелене світіння, викликане взаємодією сонячного світла з киснем у верхніх шарах атмосфери Марсу.
“Одне з найяскравіших світінь Землі викликане нічним небом, точніше – атомами кисню, які випромінюють світло в певному хвильовому діапазоні, який ніколи не спостерігали навколо інших планет”, – пояснює астроном Жан-Клод Жерар, керівник нового дослідження, опублікованого у виданні Nature Astronomy.
“Наявність такого випромінювання на Марсі передбачили приблизно 40 років тому. Завдяки ExoMars Trace Gas Orbiter (орбітальному науковому комплексу. – Ред.) ми нарешті його виявили”, – каже астроном.
За словами вчених, найсильніше зелене світіння у видимому людському оку та ультрафіолетовому діапазоні спостерігалося на висоті близько 80 км і варіювалося за інтенсивністю залежно від відстані між Марсом та Сонцем.
Коли фахівці вирішили змоделювати процес, що викликає це, вони зрозуміли, що воно сильно нагадує небесне світіння Землі.
Коли сонячна радіація проникає в атмосферу Марса, вона розщеплює діоксид вуглецю на чадний газ та кисень. Саме атоми кисню і надають світінню зелений відтінок.
З’ясувалася й інша цікава деталь. Світіння у видимому людському оку діапазоні було в 16,5 разів інтенсивніше світіння в ультрафіолеті.
“Нам ще треба багато чого дізнатися про поведінку атомів кисню, оскільки це дуже важливо для розуміння атомної та квантової фізики”, – додає Жерар.
Підписуйтесь на канал Версій в Telegram та читайте нас у Facebook. Завжди цікаві та актуальні новини!
