Криза дедалі інтенсивніше затягує на шиї вітчизняної економіки зашморг. Зміни прийшли дуже швидко і болісно: зросли ціни практично на все, включаючи товари та послуги першої необхідності. Так в Івано-Франківську суттєво збільшилась оплата за житлово-комунальні послуги, свою позицію не втримали і ціни на проїзд у маршрутках.
Ще в середині травня перевізники розпочали акції протесту, вимагаючи від міської влади Івано-Франківська дозволити підвищення тарифів у транспорті, а також позбавити пільговиків права їздити безкоштовно, спираючись на той факт, що це економічно не обґрунтовано і суперечить законодавству.
Звісно, враховуючи те, що чинний мер приймав участь у довиборах до ВР, то задоволення вимог перевізників було б його політичною смертю в очах електорату. Анушкевичус заявляв про те, що знайдуться інші охочі працювати за ті ж гроші, котрі франківці платили до того часу за проїзд, пригрозивши перевізників розірваннями контрактів.
Що бачимо зараз? Вибори закінчились, обіцянки мера не допомогли йому здобути бажаний результат, контракти не розривались, а ціни на проїзд в даному виді транспорту, попри обіцянки очільника Франківська, підвищились.
Івано-Франківський міськвиконком погодив приватним перевізникам збільшення з 1 липня 2014 року розміру граничного тарифу на перевезення пасажирів у міському пасажирському автотранспорті загального користування на 37,5% — з 2 грн до 2,75 грн за поїздку. Так зберігається безкоштовне необмежене перевезення приватними перевізниками пільгових категорій населення з 10.00 до 16.00, проти чого протестувала міська прокуратура, оскільки цей пункт «суперечить вимогам чинного законодавства». Мовляв, треба всіх «чесати під одну гребінку». В даному випадку бажання матеріального збагачення затьмарює всі норми моралі.
Все, що змогла зробити міська влада, аби виправдати себе в очах франківців – нагодувати обіцянками про покращення комфорту в міських автобусах: зобов’язали перевізників до 1 вересня 2014 року обладнати свої автобуси приладами GPS-моніторингу і двома відеореєстраторами та встановити компостери і впровадити видачу пасажирам квитків за проїзд, обладнати міські автобусні зупинки інформаційними табличками про графік руху маршруток та встановити на кінцевих зупинках біотуалети. Тобто ввести ті запровадження, які вже давно могли бути в нашому місті. І це вже не перший приклад того, коли на місцеву владу реально вплинути виключно протестами та вимогами.
Однак наразі в громадському транспорті не змінилось нічого. Квитків немає, їх не видають навіть за проханнями пасажирів, у маршрутках – брудно, водії забувають про обіцянки громаді не зловживати тютюнопалінням та не слухати музику надто гучно. Виходить, що міська влада не має авторитету у своїх підлеглих і не в змозі виконувати обіцянки належним чином.
Микола Кучернюк
– громадський активіст,
член Партії розвитку України
