На скелях, що здіймаються над долиною на 90 метрів, тисячу років тому з’явилося величне укріплення — Тустань.
Одним із туристичних брендів Львівщини уже багато років є велична Тустань — місто-фортеця, яке з’явилося в горах ще у ранньому середньовіччі. Сьогодні тут історико-культурний заповідник, відвідини якого залишають неймовірні враження у туристів.
Про це йдеться 2 серпня у прямому включенні ТСН зі Львова.
Сьогодні важко собі уявити, як наші предки на цих стрімких скелях, що височіють на 90 метрів над долиною, спорудили такий комплекс споруд, який був укріпленням для військової залоги, митницею Соляного шляху та сигнальним пунктом сповіщення про небезпеку.
“Мені зі спорядженням було не так просто, а це треба було дерево витягнути і висіти над прірвою, де взагалі немає опори. Неймовірні люди наші предки”, – захоплюється керівник ГО “Тустань” Василь Рожко.
Ця фортеця у горах пережила монгольську навалу, але згодом занепала. Побачити, як виглядала Тустань в часи свого розквіту можна за допомогою сучасних технологій в історико-культурному заповіднику, який тут створено.
Досить навести телефон на будь-яку зі скель, що були колись частинами замку, як на екрані з’явиться тривимірна модель давньої споруди. Можна також відчути себе пілотом і зробити обліт довкола фортеці завдяки віртуальній реальності.
Щоб краще відчути дух епохи середньовіччя, варто побувати на одному з фестивалів реконструкторів, які тут відбуваються. Одяг, обладунки, дзвін лицарських мечів, справжній штурм фортеці – усе це стирає час і вмить переносить на тисячу років назад навіть без допомоги сучасних технологій.
Як пояснює реконструктор Євген Хоменко, така наочна демонстрація, зокрема, тогочасної зброї дає набагато краще розуміння її ефективності, ніж якась суха лекція про одноручний кований меч 13 століття.
Але, побувавши в Тустані, можна дізнатися не тільки про оборонну фортецю, але й про місцевих людей — бойків, які здавна населяють ці гори. У селі Урич біля підніжжя скель стоїть хата-музей, де зібрані речі, якими користувалися бойки. Старовинна піч, бамбетель, праска на вугіллі, млинок для помолу зерна.
А ще за склом у музеї зберігаються шматки дерева, з якого будували саму фортецю. “Дерево в землі не зберігається. Але завдяки тому, що були видовбані цистерни та криниці в суцільному камені, через відсутність кисню дерево збереглося”, – пояснив директор заповідника “Тустань” Андрій Котлярчук.
Відкривачем Тустані для наукового світу був батько Василя Рожка, який тепер продовжує родинну справу. “Для мене Тустань – це така казка з дитинства. Я сюди їздив скільки себе пам’ятаю до тата на розкопки. Я ніколи не думав, що буду цим займатися”, – зізнається він.
Тепер голова ГО “Тустань” Василь Рожко, як і працівники місцевого заповідника, робить все для того, щоб ця дитяча казка не зникла, а навпаки — ожила, приваблюючи все більше туристів, яким цікаве минуле цієї української землі.
Підписуйтесь на канал Версій в Telegram та читайте нас у Facebook. Завжди цікаві та актуальні новини!
