Всі без винятку теоретики XV – XVIст. розуміли місто як організоване соціально-економічне і архітектурне ціле. Від міста вимагали, щоб воно розташовувалось на здоровій місцевості, було оборонно здатним, просторим і архітектурно виразним. Особливо придатним для розташування міста вони вважали берег моря чи судноплавної ріки, пишуть Версії з посиланням наWest News.
Питанням містобудування відведено значне місце в трактаті першого теоретика Відродження – Альберті. Пізніше про міста писали Антоніо Аверліно, Леонардо да Вінчі і Палладіо. Проекти ідеальних міст залишили Амманаті (1560), Лоріні (1592), Вазарі (1598) і Скамоцці (1615).
Вирішуючи проблему оборони міста, майстри Відродження шукали найбільш економної форми міського плану, а так як найменший периметр мають правильні многокутники, круг і квадрат, то більшість міст набули подібного обрису. Бажання віддалити центр міста від дій артилерії спонукало до створення центричних планів з головною площею, розташованою в самій середині міської території. Але при центричній планувальній композиції плани міст все таки мали різноманітні варіанти. Так німецьке ідеальне місто Альбрехта Дюрера демонструє прямокутну планувальну систему вписану в квадрат; грандіозна польська фортеця Замостя мала прямокутну форму з розтягнутою віссю симетрії.
Ідеальні міста відіграли позитивну роль в історії розвитку містобудівних прийомів, але в архітектурному плані вони не піднялись вище рівня елементарних планувальних схем. Так, наприклад, венеціанська фортеця Пальма Нуова ( 1593 р.), побудована, можливо, Скамоцці на плоскій рівнині, є однообразним містобудівельним примітивом.
Пальма -Нова. План міста 1593 рік.
Місто Станіславів (сьогодні Івано-Франківськ), яке належить до міст –резиденцій, було засноване у XVIIст. польськими магнатами Потоцькими на території України. Головною особливістю міста – фортеці є планувальна система, яка відзначається винятково регулярним нарисом фортифікацій. Планувальній структурі міста притаманні риси французької містобудівельної школи та риси ідеальних міст італійського ренесансу.Первісно міські фортифікації в плані мали вигляд правильного шестикутника з шістьма правильними земляними бастіонами доповненими частоколом. Пізніше з’явились рови заповнені водою та вали, а до міста можна було потрапити через три брами, які з’єднувались з трьома довгими мостами, перекинутими через рів. Крім того міжбастіонні куртини з брамами мали додатковий захист у вигляді ще одного оборонного яруса.
У середині XVIII ст. Станіславівську фортецю було удосконалено за зразком системи Вобана, відомого військового інженера. Новий палац Потоцьких з прилеглою територією, яка мала в плані вигляд правильної трапеції, було обнесено мурами, і ці укріплення були об’єднані з існуючими міськими фортифікаціями. В результаті проведених будівельних робіт фортеця набула вигляду видовженого восьмикутника з поздовжньою віссю симетрії. Утворилось шість земляних бастіонів та два півбастіони (рис.).
План міста 1792р. , складений за участю Артура Дрекслера. Копія, що зберігається в Івано – Франківському краєзнавчому музеї.
На жаль фортифікаційна система міста Станіславова, яка належить до XVII ст., була розібрана з приходом до влади австрійського уряду (поч. XIX ст.), як описує А. Шарловський, залишились тільки невеликі фрагменти міського муру та валу, а передмістя ввійшли до складу міської території. З часом місто розросталось і первісна планувальна структура втратила свою чіткість. На сьогодні маємо збереженим тільки частину північно-західного бастіону.
Аналізуючи планувальну структуру міста, навіть на сучасному етапі, неможливо не помітити залежності формування сучасної структури від історично складеного ядра міста.
У процесі вивчення, становлення та розвитку Станіславівської фортеці стикаємось з чималими труднощами, які пов’язані з браком вихідних даних. На даний період не маємо достатньо збережених історичних документів з описами міста та інших іконографічних матеріалів, тому необхідно проводити дослідження опираючись на описи типових фортифікаційних систем складені теоретиками XVII – XVIII ст. та описи авторів, які були сучасниками новоутвореного міста, а також на праці попередніх дослідників.
Примітивним прототипом такого міста є фортеця Пальма Нуова. Оборонна система фортеці складається з дев’яти бастіонів, трьох в’їзних брам та мостів, а також кількох равелінів. В центрі міста шестикутна площа, до якої сходяться всі головні вулиці міста. Дана фортеця збереглась до сьогодні майже у первісному вигляді, що дає можливість проводити натурні обстеження та використати їх як аналогію до Станіславова.
На сьогоднішній день історико – архітектурний осередок міста до якого входить вся фортеця функціонує як окрема адміністративна одиниця та охороняється законодавством.
На противагу до італійської фортеці Пальма Нуова, яка збереглась до сьогодні у первісному вигляді майже без змін, польська Фортеця у Ченстохові на Ясній Горі, яка за своїми принципами містобудування також нагадує ідеальні ренесансові міста, є прикладом досконалої реновації.
Розташована вона на високій горі біля міста. В даному випадку була застосована італійська містобудівельна школа. В даному випадку фахівцям вдалось органічно поєднати існуючі залишки фортеці та відтворені елементи, створивши “макет” фортеці в натуральну величину на період XVI – XVII ст. За своєю планувальною системою фортифікації у Ченстохові мали вигляд чотирикутника наближеного до квадрату з чотирма наріжними бастіонами та були оточені глибокими ровами, високими валами, а стіни мали оскарпування. Хоча планувальна система фортеці відрізняється від Станіславова, та конструкція оборонних мурів є ідентичною.
Переріз муру у Ченстохові та Станіславові мав складну конфігурацію: конструкція бастіонів та куртин складалась з земляного насипу правильної геометричної форми у плані та перерізі. Тобто цей насип був трохи ширший біля підошви та поступово звужувався до верху. Нижня частина валу була облицьована цеглою з зовнішньої та внутрішньої сторони, що забезпечувало її більшу міцність, а верхня частина, надшанець, була земляною. Крім того надшанець у верхній своїй частині мав бійниці пристосовані для вогнепальної зброї, а в нижній частині не високу, але широку полицю, так звану стрілецьку лавку, на якій розташовувались бійці та гармати. Крім того в мурах знаходились каземати. До складу оборонної системи входтли також крита дорога, рови, гласис, вали.
Ще одним важливим попередником Станіславова є фортеця у Замості (1578 р.), яка поєднала в собідумки і манери римських теоретиків ідеального міста періоду ренессансу.
Всі трактати про місто виражали мрії архітекторів-гуманістів про ідеальне місто, гарне в плані як геометричний орнамент, з органічною неменш антропоморфною структурою, зовні пов’язаною перспективами вулиць логічно замкненими найважливішими громадськими спорудами. Замостя зі своєю досконалою композицією мало великий вплив на розпланування Станіславова і ще одного міста-аналога – Жовкви.
Замок-фортеця в Жовкві
Тим не менше у порівнянні з Замостям Жовква вирізняється цінною композицією укладу, а Станіславів – винятково регулярним нарисом фортифікації. На противагу до Замостя (проект Бернардо Морандо) автори планів Жовкви і Станіславова є невідомі. Можливо, це були Павло Щасливий в Жовкві і Франсуа Корасіні в Станіславові.
Обидва міста належать до найцікавіших міст резиденцій і мають велике значення для розвитку ренесансової урбаністики. Їх розпланування становить цікаве поєднання рис середньовічної і ренесансової урбаністики, що є свідченням появи новаторських традицій в оборонній архітектурі
Ще Одним прикладом українських міст, які були збудовані за принципами ідеальних міст відродження, є містечко Броди (1584р.).
Фортеця в Бродах
Як показує графічно-метрологічний аналіз, нарис міських фортифікацій був опертий на комбінацію правильного десятикутника і двадцятикутників, яка співпадала своєю віссю з віссю п’ятикутного нарису замку. Манера будівництва в загальному співпадає з концепціями Ж. Е. де БАР ле Дюка, відомого авторитету французької військово-інженерної школи. Можна також знайти подібність бродських фортифікацій до оборонної системи де Беауплана в Кодаку. Саме риси французької містобудівельної школи зустрічаємо у Станіславові та Бродах, що робить їх подібними. Крім того фортифікації обидвох міст розплановані на основі правильних геометричних фігур.
На сьогоднішній день у Бродах збережено п’ятикутну фортецю, яка була резиденцією власників міста. Фортифікації складаються з п’яти бастіонів та куртин. Конструкція оборонної системи – земляна, що є традиційним для фортифікацій XVI ст. В оборонних мурах знаходиться ряд приміщень (можливо казематів) перекритих парусним склепінням. По периметру оборонні стіни обмуровані цегляною кладкою з вкрапленнями кам’яних блоків. Таку саму кладку зустрічаємо у Станіславові на збереженому бастіоні.
Описуючи та порівнюючи європейські та українські міста періоду ренесансу можемо прослідкувати певний поступ, розвиток, удосконалення оборонних систем з плином часу. Починаючи з найпростіших, найпримітивніших прикладів “ідеального“ містобудування, таких як Пальма Нуова, спостерігаємо поступові зміни, удосконалення оборонної системи у інших містах та доходимо до Станіславіва, який є одним з найдосконаліших прикладів тогочасного містобудування. Це ідеально розпланована оборонна система, довершена композиція плану міста, досконале розташування елементів планувальної системи, взаємозв’язок між оборонною і планувальною системами.
Важливим є також вдале розташування фортеці відносно важливих торгівельних шляхів, орієнтація відносно сторін світу. Окрім того зв’язок між окремими елементами планувальної системи Станіславова є найвиразнішим у порівнянні з містами -попередниками. Отже місту притаманні основні ознаки ідеальних міст XVII- XVIII ст., які виконуються у всіх перелічених прикладах:
1. Місто повинно мати форму правильного багатокутника;
В центрі міста площа, яка виконувала б функції адміністративного, громадського та торгового центрів міста;
Місто мало бути обнесене фортифікаціями у вигляді бастіонної системи (одна або кілька ліній).
Отже можемо робити висновки про те, що місто-фортеця Станіславів є найдовершенішим прикладом ідеального містобудування, оскільки закладене та втілене в життя з врахуванням, та на основі багатьох ренесансних принципів містобудування, які зустрічаємо у неменш знаменитих містах-аналогах.
Автор матеріалу: З.В. Лукомська, асп. каф. РРАК НУ “Л П“.
