Львівські Ромео та Джульєта
У 1594 році до Львова приїхав італієць Мікелені, який продавав вино. І вже не захотів повертатися додому, бо закохався у доньку українського купця Пелегію. Дівчина теж відповіла гостю взаємністю, пишуть Версії з посиланням на 24 канал.
Проте щастя молодих людей порушило горе – чума, яка щодня косила десятки людей. Захворіла і Пелегія. Тоді хворих виносили за межі міста і залишали в саду, де за ними доглядали монахи. Проте Мікеліні не зміг покинути своєї коханої і не відходив від неї.
Вулички старого міста / Фото Unsplash
Проте дива не сталося і дівчина померла. Італієць поховав її і сам зліг за дев’ять днів. Помираючи, Мікеліні попросив поховати його в костелі святого Станіслава, а
на їхніх могилах вимурувати одинакові нагробки.
Науковці припускають, що цей костел знаходився під будівлею сучасного готелю “Асторія”.
Кінь у пір’ї
У 1911 році по Львову ходив кінь у пір’ї. А трапилось ось що. До ресторану фура привезла вино та й випала одна бочка. Та й кінь собі добряче того вина напився. Кучер завів коня до стайні і той відразу впав на солому.
Чоловік подумав, що тварина вмерла і вирішив піти до шкуродера, щоб той зняв з нього шкуру.
Коні відігравали велику роль у старому Львові / Фото Unsplash
Наступного дня вранці кінь прокинувся і вийшов зі стайні. Була осінь і жінки забідкалися, що коневі зимно, і швидко принесли цілий кошик пір’я та обсипали його з ніг до голови. Воно відразу прилипло і кінь перетворився на казкову істоту.
У 1615 році львівський бургомістр Мартин Кампіан почав будувати вежу ратуші. Він наказав зловити всіх дармоїдів і привести на будівництво робітниками.
І серед тих людей було багато дітей заможних міщан, які в руках, крім ложки, карт і келиха не вміли нічого тримати. Все місто сміялося над ними. Чимало батьків самі приводили своїх синів і віддавали, як тоді жартували на каторгу.
Львівська ратуша / Фото 24 канал
Саме тому з північного боку Кампіанівської вежі було видовбано на камені
зображення корабля, як пам’ятку про той час, коли гуляк відправили “на галери”.
Годинник, який поспішає
Костел отців Бернардинів збудував на початку 17 століття Павло Римлянин. Це був монастир і разом з ним оточена ровом фортеця, що прилягала до мурів міста поблизу Галицької брами.
На старовинній вежі костелу, що має 38 метрів висоти, вибивав години дзиґар. Протягом кількох віків аж до останньої війни вибивав дзиґар години на п’ять хвилин раніше від усіх.
Бернардинський монастир у Львові / Фото Unsplash
І люди були вдячні за таку неточність. Одного вечора монах піднявся на вежу і побачив, як татарські загони мчать до Галицької брами. Кричати не було сенсу. Тому перевели велику стрілку на 5 хвилин уперед – якраз на ту вечірню годину, коли зачинялися брами міста.
Привид чорної труни
Розповідають, що в давні часи у Ратуші жив привид. Він з’являвся опівночі у вигляді чорної труни, рухався поволі залами і сходами й при тому скрипів та стогнав.
І він мав свою історію. Колись львівські судді погано розібралися зі справою і засудили невинного на муки в катівні та кару смерти. Згодом помилку виявили, але вже було пізно. З того часу й почала з’являтися чорна труна і лякати суддів.
Вхід до ратуші / Фото 24 канал
Для того, щоб цей випадок не забули, то на обкладинці лавничої книги, де містилися судові рішення, написали великими літерами: “ПАМ’ЯТАЙ ПРО ТРУНУ, ЩО ПО СХОДАХ І ЗАЛАХ ХОДИЛА“.
Підписуйтесь на канал Версій в Telegram та читайте нас у Facebook. Завжди цікаві та актуальні новини!
