Глухота – не вирок. Особливий реабілітаційний табір для дітей з порушенням слуху відбувся на Прикарпатті. Протягом тижня з малечею працювала велика мультидисциплінарна команда фахівців. Вони навчали їх розпізнавати та розуміти світ звуків.
Про унікальність та важливість цього заходу – далі у сюжеті Подробиць.
Олеся із п’ятирічним сином Максимом у таборі вже втретє. Розповідає: у хлопчика вроджена глухота. В однорічному віці малюкові вживили імплант. Він і досі вчиться розрізняти й розуміти звуки.
Олеся, мама Максима:
Це досить складний шлях. І це для всієї сім’ї. Це треба постійно займатися. Дитина почала чути, але не усвідомлювати. Вода тече з крана, в річці, в морі. Але це різний шум.
Від батьків це вимагає неабияких вмінь, каже Олеся. Та спеціальних програм, де б цьому навчали, наразі немає. Тож навчається у фахівців в таборі.
Олеся, мама Максима:
Тут інтенсив, тут це все в комплексі. І результат за тиждень, здавалося б тиждень, він досить багато дає для діток. І в першу чергу для батьків.
Тому однією із головних умов участі в таборі, кажуть організатори, є обов’язкова присутність когось із рідних.
Ольга Петрик, голова громадської організації:
Наш акцент цього табору навчання батьків, які повинні продовжувати це поза табором. Це дуже важливо, щоб батьки брали участь в реабілітації.
Ніна Шепеленко, сурдопедагог:
Всі члени родини повинні вміти спілкуватися з цією дитиною. Якщо є в родині братик чи сестричка, обов’язково приїжджають сюди. Не тільки мама повинна займатися із дитиною.
В таборі працює ціла мультидисциплінарна команда – логопеди, фізичні терапевти, нейропсихологи, ерготерапевти, аудіологи, дефектологи.
– Вадік, слухаєш. Сам будеш шукати? І так, муха, де вона? – Молодець. Ґава. де ґава?
Ніна Шепеленко – сурдопедагог. Працює з дітками, які отримали кохлеарний імплант. Каже: цей апарат лише забезпечує сприйняття звуків.
Ніна Шепеленко, сурдопедагог:
Вони чують звуки, але завдання батьків навчити дитину розуміти ті звуки й слова, які вони чують. Ми навчаємо батьків працювати із дитиною. Чому – тому що будь-який фахівець працює 45 хв. А 24 години на добу мама знаходиться з дитиною.
Табори на базі навчально-реабілітаційного центру Франківського медуніверситету проводять вже шостий рік поспіль. Чотирнадцятирічна Надія ще жоден не пропустила. Попри вади слуху, вона живе повноцінним життям. Цього року успішно закінчила дев’ятий клас і вступила в коледж.
Надія, учасниця реабілітаційного табору:
За ці шість років я багато навчилася – і говорити, і слухати. Але саме головне – я знайшла тут друзів, з якими ми спілкуємося за межами табору.
Ольга Петрик, голова громадської організації:
Це дитина, яка була приречена на глухоту. А на сьогодні вона є повноцінним членом суспільства.
Загалом табір в Яремчі відвідали вже більше сто п’ятдесяти дітей з різних куточків України.
Роман Яцишин, ректор Івано-Франківського національного медичного університету:
Вже більш як десять років як ми займаємося і кохлеарною імплантацією, і реабілітацією таких дітей. А далі виникла ідея реабілітувати дітей, треба в соціальних сферах, і ми маємо прекрасні результати.
Щороку на кожну тисячу пологів народжується двоє абсолютно глухих дітей, кажуть фахівці. Попри війну, держава безкоштовно забезпечує всіх малюків слухопротезуванням.
Василь Попович, завідувач кафедри хірургії Львівського медичного університету, експерт Міністерства охорони здоров’я у сфері дитячої отоларингології:
В рутинній практиці реабілітологів, після кохлеарної імплантації, ця реабілітація дуже неповноцінна. Поганий слух – відповідно погане мовлення. Ця проблема комплексна, вона вимагає комплексного підходу. Однією дитиною повинні займатися від 12 до 17 спеціалістів.
І всі ці спеціалісти працюють в таборі. Це наразі єдиний такий в Україні.
Українські отоларингологи та сурдопедагоги кажуть: реабілітації нині потребують не лише діти.
Роман Яцишин, ректор Івано-Франківського національного медичного університету:
Чимало людей старшого віку також потребують реабілітації, особливо військовослужбовці чи мирне населення, яке попало під бомбардування й отримало так звану акубаротравму – контузію. Після цієї контузії втрачається слух, при чому достатньо швидко прогресується втрата слуху й вони також потребують реабілітації.
Тож в університеті планують відкрити ще й реабілітаційний центр для дорослих.
