Народився він в с. Сокіл Галицького району 1991 року. Стати правоохоронцем Володимир мріяв ще з дитинства. Любив військовий вишкіл та зброю. Тож, коли створювали батальйон влітку 2014-го із числа добровольців, для проходження служби в зоні антитерористичної операції на Сході України, він в числі перших прийняв зважене рішення – служити та захищати український народ.
У сім’ї він наймолодший, проте таке ж рішення тоді прийняв разом зі старшим на три роки братом. Мати була у той час за кордоном тож про рішення синів дізналася пізніше. Зі щемом у серці переживала, але не заперечувала проти служби синів захищати Вітчизну.
До цього Володимир уже пройшов службу в Збройних Силах України, де служив в президентському полку. Усвідомлював, що йти на Схід небезпечно, адже уже був «Іловайський котел», бої під Слов’янськом та інші «гарячі точки», де загинули і зникли безвісти в тому числі і прикарпатські бійці. Однак, почуття патріотизму перевершило.
«Україна – наша Батьківщина, яку мають захищати сміливі й сильні духом чоловіки, – скромно, але ствердно сказав у розмові. – А хто, як не ми. Зараз, за три роки досвіду там, я переконаний, що проходити службу на сході мають виключно морально стійкі хлопці. Часом бувало страшно і дуже страшно, але звик», – розповів Володимир Басовський.
Тоді, рядовому міліціонеру батальйону Володимиру було 23 роки. Саме восени, після двохмісячних навчань на місцевому полігоні він разом з колегами в складі батальйону вирушив у жовтні 2014-го на Донеччину. Була служба в Маріуполі, Мар’янці, Широкіному, та інших населених пунктах, де прикарпатські бійці несли службу на блокпостах, охороняли важливі державні стратегічні об’єкти та «зачищали» звільнену від терористів територію.
Нині у званні сержанта поліції Володимир – досвідчений, авторитетний і професійний працівник. Розповідає, що за час служби побачив усе: і справжню небезпеку, і сльози матерів загиблих товаришів. Але жодного разу не пошкодував про свій вибір.
«Володя не такий як усі. Він особливий, найнадійніший товариш і вартий того, щоб про нього знали не тільки ті, хто на службі може опертися на його міцне плече. До речі, ми його так і прозвали, придумали йому псевдо «Ведмідь», що означає такий же великий і міцний і духом і тілом», – розповів товариш Володимира – Василь.
Він прекрасний батько і син, яким пишаються батьки, а для сина, сподівається, що буде достойним прикладом сміливості і мужності.
«З таким бійцем не страшно іти в бій. За ці роки служби в АТО людину пізнаєш з різних сторін і його – кожна сильна. На нього можна рівнятися. Він боєць і справжній захисник у повному значенні цього слова», – зазначив командир батальйону Микола Івоняк.
За ці роки Володимир Басовський удостоєний медалі «За бойову звитягу», має статус учасника бойових дій. Скромний і простий. Але надійний і впевнений, що на сильних і мужніх хлопцях тримається Україна. Сектор комунікації поліції Івано-Франківської області.
