На околицях Гуляйполя, що на Запоріжжі, загинув 59-річний доброволець з Рогатинщини Володимир Андрусів. Про сумну звістку повідомили на сторінці Рогатинської громади.
Володимир Васильович Андрусів народився 12 лютого 1965 року у с.Верхня Липиця на Рогатинщині. Закінчив школу у рідному селі, згодом продовжив здобувати освіту в Бурштинському ДОСААФ.
Відтак юнак чотири роки проходить військову службу в армії та робить свої перші професійні кроки в Івано-Франківській філії «Карпатвибухпром». Праця молодого і фахового бурильника, який завжди прагне розвиватись, викликає повагу у колективі, тож на нього покладають добрі майбутні надії. Починається професійний ріст Володимира Андрусіва. Паралельно з робочими буднями наш земляк продовжує здобувати вищу освіту в Київському інституті підвищення кваліфікації. Працює над вдосконаленням своїх професійних навичок, водночас росте як фахівець – спершу на посаді гірничого майстра, а згодом 33 роки виконує обов’язки заступника начальника дільниці №11.
Але найбільшим досягненням для Володимира Андрусіва було щось більше – його сім’я з коханою дружиною Галиною. З 1988-го саме вона стала місцем душевної сили, звідки черпав натхнення Володимир. Подружжя подарувало світу нове світле покоління – двох доньок Світлану та Оксану. Для них батько з усіх сил старався дати найкраще: збудував дім, посадив і виростив сад, допоміг здобути вищу освіту. Як же тішився Володимир, коли його розумні і успішні Світлана та Оксана стали мамами. Своїх онуків Владиславчика, Вероніку та Єву дідусь любив ще з більшою силою.
24 лютого війна в Україні стала ще страшнішою і вийшла за межі східних регіонів. Саме вона забрала ті неймовірні спільні миті Володимира Андрусіва з онуками. Чоловік розумів: якщо не зупинити наступ ворога, то він прийде до його хати, до його рідних, тому 2 березня 2022-го став до лав Сил ТрО.
Далі, вже немолодий за віком, старший стрілець-оператор Володимир зі своїми побратимами 1 першого стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 3 стрілецької роти старається відбити нескінченні напливи ворожих військ на запорізькому напрямку.
«Йому було дуже нелегко, але ніколи ні нащо не жалівся. Робив все, щоб ми залишалися в безпеці», – згадують близькі. І таким чоловік та батько запам’ятався сім’ї назавжди. Та найперше – чудовим сім’янином, другом, побратимом, людиною, яка несла у цей світ тільки світло.
Зустрічі загиблого Захисника відбудеться у свято Благовіщення, 25 березня.
Допоможіть добровільним внеском українським журналістам
Підписуйтесь на канал Версій в Telegram та читайте нас у Facebook. Завжди цікаві та актуальні новини!
