В університеті Короля Данила він прочитав лекцію «Брехня вбиває. Заміщення неякісного інформаційного продукту» активістам, журналістам та студентам, пишуть Версії  з посиланням на Галку.

Говорили про мешканців окупованих українських територій, які бояться сказати сусідам, що допомагають атовцям й про те, що війни з Росією неможна було уникнути.

«Росія не хотіла, щоб на Україну орієнтувалися», – сказав пан Андрій.

Журналіста запитали, як правильно казати про події на сході України – АТО чи війна. Він порадив вживати фрази «події, які відбуваються у Донецькій та Луганській областях».

«Там не АТО, а щоденні обстріли українських позицій, там не АТО, а 20 людей живуть в районі напівзруйнованих будинків», – прокоментував він.

За його словами, в нашій країні забагато телеканалів. Кожен висвітлює інформацію під кутом, який відповідає редакційній політиці. Він зауважив, що на всеукраїнських каналах не побачиш героїв-інтелектуалів, що також не є добре.

«Публіка, яка не мала справи з якісним продуктом, не одразу його оцінить», – додав він.

Куликов попросив присутніх згадати образ кримського татарина в українській літературі. Зазвичай це образи ворогів України. Через це у масовій свідомості відбулося заміщення образів. Це був один із видів зброї в ідеологічній, інформаційній війні. Це спотворення історичної правди.

Коли журналіст публікує неперевірену інформацію – це свідчить про непрофесійність. Іноді неправдиві тексти надсилає також офіційне джерело. Таке відбувається не тільки на регіональному рівні, зауважив лектор.

Він нагадав, що журналіст має доносити до читача інформацію, свідком якої він не може бути. Це функція журналіста, а не місія. Він має не давати оцінки, а подавати зібрану інформацію, яка висвітлює всі точки зору. А люди мають мати особисті списки ЗМІ, яким можна довіряти, а чию інформацію треба перевірити. До речі, різноманітні ток-шоу не є журналістикою.

«Нам дуже бракує позитивних новин», – сказав медіа-експерт.

Також говорили про те, що соціальні мережі сприяють поширенню пропаганди. На думку Куликова, до цього готувалися ще до 2014 року. Це застосовують не тільки у випадку війни Росії з Україною.

«Соцмережі не замінять погляду очі в очі та не підставлять плече», – додав він.