Чи вистачить цього? Бо навіть повну суму збитків у владі назвати ще не можуть – рахують досі.
А що ж самі люди на Прикарпатті? Чи отримали постраждалі хоча б якусь допомогу? Як виглядають села – після великого потопу – бачила Жанна Дутчак.
Прикарпаття після потопу. Стихія “накрила” всю область. Десь більше, десь менше – та біди наробила всюди. Масштаби руйнувань і збитків – вражають! Три людські життя, сотні підтоплених сіл і містечок, тисячі будинків та знищена інфраструктура. Дамби, мости, дороги – все змила вода, пишуть Версії з посиланням на Подробиці.
Галина Косяк, жителька Ланчина:
Це можна знімати фільми ужасів.
Повінь 2020, офіційно, наймасштабніша за останні пістоліття. Місцеві назвають її не інакше, як “великий потоп”. Скільки часу та грошей – піде на ліквідацію наслідків? Аби зрозуміти це – з інспекцією вирушаємо в найбільш постраждалі райони.
Тримаємо курс на Косівщину – один із гірських районів Івано-Франківщини. Звідки, власне, і почала свій наступ руйнівна стихія. Перша зупинка – село Шешори.
“Добрий день. Ви вже зранку на роботі. – Та мусимо працювати, а як інакше. Бо от маємо наслідки стихії. І мусимо забезпечити людям прохід”.
Тут велика вода в одну мить знесла п’ять мостів – три автомобільних і два пішохідних. Вже другий тиждень відрізані від світу – жителі кількох присілків. Єдиний шлях – з одного берега на інший лише вбрід.
По пояс у холодній воді обережно переходить річку пан Микола… В руках довжелезна палиця – місцевий лайфхак-страховка, щоб не знесла швидка течія.
Микола Олександрук, житель села Шешори:
Добуваємося як можемо. Міст забрало, і мусимо йти. Так бродимо і по хліб. По всі потреби.
Ірина Братівник, жителька села Шешори:
Так що ми дома і хліб самі робимо. Бо діти є. У нас на нашому участку є всім відома полонина розсохата. Що дуже багато туристів ходить так само. Всі шукають виходу де менша вода. Переходять з дітьми маленькими такі що навіть по два роки. Це все на плечах, як хто може.
Ось ці перила – все, що залишилось від іншого мосту. Зведеного після повені 2008 року.
Міць стихії просто вражає. Основу залізобетонного моста, вагою в кілька десятків тон бурхлива вода пронесла майже кілометр. Поки не прибила до берега.
У шешорській сільраді кажуть: головне завдання зараз – відновити хоча б пішохідний перехід до заблокованих присілків. Допомогти із облаштуванням дерев’яних кладок – пообіцяли в нацпарку. Всі чекають – на затвердження документів, і звісно, на обіцяні гроші.
Василь Якібчук, сільський голова Шешорів:
Приблизні збитки по Шешорах я думаю мільйнів десять -15. Документація в процесі затвердження, вона вже розроблена. Всі питання затверджує Київ. Ми не знаємо на який першочергово обєкт виділять чи на цей міст чи на інший.
А ось у цьому селі, Яворові, люди допомоги від влади чекати не стали. І за день самі відновили переправу.
Іван Петрук, житель села Яворів:
Знесло стихією міст. Який сполучав Яворів і село Снідавку. першим ділом зробили такий міст, щоб люди могли проїхати.
Окрім мосту, в селі зруйновані береги і дороги. Із двадцяти восьми присілків, в двадцяти – пошкоджені під’їзди. Люди по кілька кілометрів йдуть пішки додому.
Дмитро Мохначук, житель села Яворів:
Щоб доїхати додому так як я зараз не можу до їхати на даний момент. Мені треба три клометри йти пішком. Там немає дороги до мене. Ми своїми силами зараз зробили кашисі деревяні щоб засипати шутром. І чекаємо техінки бо в ручну ми то вже не можемо зробити.
А ми залишаємо Косів і їдемо далі.
Дорога Верховина-Косів. На ось цій ділянці вода сильно підмила берег. Стався зсув грунту. Частина асфальту просто повисла в повітрі.
Та як виявилося, це був лише початок. Справжні труднощі нас чекали далі. Кілька десятків кілометрів, буковецький перевал і ось ми на Верховинщині. Прямуємо до Білоберізької ОТГ. Та дістатися туди, виявилось, геть непросто.
Ми були змушені зупинитися. Адже проїзду дальше немає. Замість дороги – величезне провалля.
Розвертаємося назад. Від місцевих дізнаємося – потрапити в Білоберізку можна лише через тимчасовий міст. Який розташований на території іншої – Чернівецької області. Двадцять кілометрів бездоріжжя і ось ми на місці.
Доброго дня. – Доброго. Ну що зробиш. До нас нині можна лише так проїхати.
Разом із головою на позашляховику “мчимо” в село. А там – кипить робота.
Дмитро Іванюк, голова Білоберізької ОТГ:
Ми взяли підприємця і маємо свою техніку. У нас є комунальне підприєство, у нас є ескаватор. Ми працюємо своїми силами. Ми не чекали манни з небес.
Оговтуються від стихії і селяни. В цьому ОТГ підтоплені більше десятка будинків, а в пані Руслани повністю зруйнована хата. Разом із дітьми жінку прихистили сусіди.
Руслана, постраждала від повені:
Ну все одно хочеться до свої хатки. Так піду туди подивлюся, поплачу та й прийду додому назад. Три табуретки забрала…всьо. Там нема шо забирати.
Нині жінка живе надією, що колись знову повернеться у власний будинок. Звести новий їй пообіцяли чиновники до нового року.
Руслана, постраждала від повені:
Вчора мені показували будинок. Я так всі врадувала. Я очі закрила і мені здавалось, що я вже вже в ньому проживаю. Тут в мене є ділянка, там 12 соток город в мене є, тут будуть строїти мені будинок.
І не одній пані Руслані – запевняють в ОДА. Із 480 мільйонів, які отримала Івано-Франківська область на ліквідацію стихії, щонайменше половина – піде на виплати людям.
Віталій Федорів, голова Івано-Франківської ОТГ:
За трьома категоріями. Третя – найменша руйнація, коли пошкоджено. Потребує поточного ремонту. Ця сума складе 20 тисяч гривень. Будинки які вимагають капремонту і були відселення на ці господарства буде спрямовано 50 тисяч. Гривень.
Найбільше обіцяють 300 тисяч – тим, в кого будинки зруйновані повністю. А ще по 200 тисяч дадуть трьом сім’ям, чиї родичі загинули. Решта державних грошей піде на відновлення інфраструктури. В пріоритеті знищені дамби, які зможуть захистити від наступного удару стихії.
Підписуйтесь на канал Версій в Telegram та читайте нас у Facebook. Завжди цікаві та актуальні новини!
