Ні слова українською, ні грама любові до рідної землі: франківка Галина Старчевська розповіла про спільну поїздку з російськомовними українками, які виїжджали до Німеччини та Австрії, бо там виплати, і дорогою інтенсивно вчили німецьку мову.
Вже неодноразово у суспільстві піднімали питання, що російськомовні українці не хочуть вчити державну мову. Водночас, коли вони, як біженці, потрапляють закордон, дуже швидко вивчають мову тієї країни, куди приїхали.
Однією із заявлених цілей так званої російської “спеціальної військової операції” в Україні був захист російськомовного населення, яке нібито переслідувалося українськими націоналістами. З початку повномасштабного вторгнення російськомовні в Україні почали записуватись на курси, щоб удосконалити свої навички володіння українською мовою. Але на жаль, відсоток таких людей зараз значно скоротився. Більшість не мають бажання вивчати українську, бо російською їм «удобно».
Водночас в сусідній Польщі, яка прийняла найбільше українців, що тікали від війни, не розуміють, як можна будувати Україну мовою країни-терористки, яка нищить домівки мирних людей і вбиває їх. Це зокрема відмітив віцемаршал Вармінсько-Мазурського воєводства Мирон Сич на зустрічі з генеральним консулом України Артемом Валахом. Тому міністр освіти і науки Польщі Пшемислав Чарнек запропонував навчати російськомовних української в Польщі. Але наголосив, що українські біженці перш за все мають вивчити польську мову.
«У Польщі ми маємо передусім подбати про те, щоб ці діти були в межах польської системи освіти, а в ній, як відомо, польська мова є обов’язковою”, – відмітив міністр.
Однією з умов перебування українців в більшості країн за кордоном є вивчення мови тієї країни, куди вони прибувають. Для цього для українських біженців організовують мовні курси. Але часто українці, які втікають закордон, заздалегідь починають вчити мову країни, куди прямують.
Свідком такої ситуації стала і франківка Галина Старчевська, яка їхала міжнародним рейсом з російськомовними українцями.
«Цього разу їхала до Кракова автобусом. Автобус з Чернівців через Івано-Франківськ. Цікавий досвід. Так ось, 1/3 автобуса женщін говорили російською. Вони всі ніби зі сходу і цим аргументують свою мовність, всі осіли в Чернівцях, бо там до них толерантні, всі їхали до Кракова на пересадку до Німеччини та Австрії, бо там платять виплати , всі дуже вишукано харчувалися, всі дуже якісно вбрані, всі з доглянутим makeup та дорогими нігтями, всі інтенсивно цілу дорогу по всіх можливих додатках вивчали німецьку та домовлялись вже німецькою про зустрічі в басейнах, і ще десь.
Ні в кого з них не побачила любові до рідної землі, ні слова українською принципово, ні грама співчуття до інших(, які донати?), -«ім должни», у них все склалось завдяки війні. І я так подумала, щиро подумала, нехай ці корисливі і запаковані женщіни більше не вертаються в Україну, нехай знайдуть себе в світах, нехай там їм буде добре, з москальською, з німецькою, але не тут. Нехай очиститься і в такий спосіб наша земля від таких бездушних користувачів без взаємности.
Війна -це наша така карма за не любов, шкода, що гинуть кращі. Тільки зміна енергії, свідомості,- змінить ситуацію на вищому рівні. Але краще без таких», – написала франківка.
В коментарях користувачі фейсбук підтверджують цю тенденцію.
«Так, я мала ситуацію в Лондоні з дівчиною 19 років, яка на моє питання відповіла мені що їй удобно російською. І в них ж вже список відмовок».
«Зранку тільки перепостила інтерв’ю О. Гнатковського «Спочатку заходить, мова а потім танки захищати». Хай сюди ця мова б не заходила. Але так багато штокают і какают тут у нас».
«100% підтримую, така сама ситуація в Чехії».
«Підтримую, нехай ті, в яких щелепа не складається для української, бо вони руцкаязичні, навіки щезнуть з нашої землі!»
«Саме зараз їду до Варшави і спостерігається ідентична ситуація».
«У нас з ними різні України».
«Один з аспектів будь якої війни – це власне очищення… свідомості, життя, звичок, землі і т. д. В Україні залишаються ті, хто потрібен цій землі, хто може її енергетично підтримувати і фізично допомагати і бути корисним. Такі люди й думки не мають , щоб кудись тікати чи ще десь блага шукати.. і земля віддячить. А хто думає, що щастя десь за океанами з комфортним життям, виплатами і т. д. – хай Бог помагає) Навряд чи потім буде дорога назад… час покаже! А ми – гуртуймося , працюймо, захищаймо і бережім те, що в нас найцінніше- нашу українську матінку землю! Ще багато чисток попереду, але тільки так – впевнено й без страху дійдемо до перемоги світла!»
Допоможіть добровільним внеском українським журналістам
Підписуйтесь на канал Версій в Telegram та читайте нас у Facebook. Завжди цікаві та актуальні новини!
